(інформаційний дайджест)
Історія появи парасольки невідома, але залишилися гарні легенди.
Історія появи парасольки невідома, але залишилися гарні легенди.
У китайській говориться, що багато століть тому один китаєць, який дуже любив свою дружину, придумав для неї дах, щоб вона могла гуляти в будь-яку погоду.
Індійська історія розповідає про дівчину Зите. Вони була дуже добра, і вміла гарно готувати. Але від довгої роботи на сонці її обличчя почервоніло і набрякло. І тоді один із священних богів вирішив видати дівчину заміж. Для цього він подарував їй навіс над головою з персональною ручкою. Більше сонце не обпікало Зите, і всі побачили, яка ж вона красуня.
Перші парасольки важили більше 2 кілограмів, а довжина їх ручки була близько півтора метра. Простим людям користуватися парасолькою заборонялося, адже парасолька вважався символом влади і багатства. Тростина і спиці виготовляли з бамбука, а полотнище з просоченого спеціальним складом щільного паперу або пальмового листя і пір’я птахів. Часто носив парасольку не сам господар, а його спеціальний слуга. Парасольки прикрашали діамантами і золотом, на них робили кілька куполів. Чим більше був парасолька – тим важливішим був його власник. Король Бірми мав парасольку з 24 куполів! І використовувалися парасольки в основному в жарких країнах: Єгипті, Індії, Китаї.
Тільки в 17 столітті парасолька з'явилася у європейських модниць. В ті часи загар був ознакою бідності, у моді була біла шкіра, тому дівчина завжди мала при собі парасольку, щоб сховатися від сонячних променів.
Вважається, що першим придумав використовувати парасольку для захисту від дощу англієць Ханвей в 18 столітті. Він узяв звичайну жіночу парасольку від сонця, замінив на ньому тканину на більш щільну і темну і став гуляти в дощ лондонськими вулицями. Прогулянки супроводжував свист і регіт натовпу, адже вважалося, що парасолька призначена тільки для жінок і тільки як захист від сонця. Але сміялися недовго, скоро всі зрозуміли, що таке пристосування справжній порятунок від дощу.
Сто років тому був розроблений незвичайний варіант перетворення парасольки в ручний громовідвід. Він міг захистити свого власника від удару блискавки. Для цього зверху встановлювали довгий металевий стрижень, який з’єднувався з землею дротом. Господар парасольки, сховавшись під шовковим шатром, міцно тримав в руках дерев’яну ручку — ізолятор. А в США в середині минулого століття жіночу парасольку пропонувалося використовувати і як засіб захисту від нападів на вулиці. Парасольки після простого натиску на ручку, випускали хмара сльозогінного газу в бік лиходія і одночасно включали сирену.
Сучасна парасолька вміє захищати не тільки від дощу, але і передбачати погоду.В ручку парасольки-барометра вбудований датчик – він реагує на сигнали про наближення опадів, і ручка починає світитися.
Індійська історія розповідає про дівчину Зите. Вони була дуже добра, і вміла гарно готувати. Але від довгої роботи на сонці її обличчя почервоніло і набрякло. І тоді один із священних богів вирішив видати дівчину заміж. Для цього він подарував їй навіс над головою з персональною ручкою. Більше сонце не обпікало Зите, і всі побачили, яка ж вона красуня.
Перші парасольки важили більше 2 кілограмів, а довжина їх ручки була близько півтора метра. Простим людям користуватися парасолькою заборонялося, адже парасолька вважався символом влади і багатства. Тростина і спиці виготовляли з бамбука, а полотнище з просоченого спеціальним складом щільного паперу або пальмового листя і пір’я птахів. Часто носив парасольку не сам господар, а його спеціальний слуга. Парасольки прикрашали діамантами і золотом, на них робили кілька куполів. Чим більше був парасолька – тим важливішим був його власник. Король Бірми мав парасольку з 24 куполів! І використовувалися парасольки в основному в жарких країнах: Єгипті, Індії, Китаї.
Тільки в 17 столітті парасолька з'явилася у європейських модниць. В ті часи загар був ознакою бідності, у моді була біла шкіра, тому дівчина завжди мала при собі парасольку, щоб сховатися від сонячних променів.
Вважається, що першим придумав використовувати парасольку для захисту від дощу англієць Ханвей в 18 столітті. Він узяв звичайну жіночу парасольку від сонця, замінив на ньому тканину на більш щільну і темну і став гуляти в дощ лондонськими вулицями. Прогулянки супроводжував свист і регіт натовпу, адже вважалося, що парасолька призначена тільки для жінок і тільки як захист від сонця. Але сміялися недовго, скоро всі зрозуміли, що таке пристосування справжній порятунок від дощу.
Сто років тому був розроблений незвичайний варіант перетворення парасольки в ручний громовідвід. Він міг захистити свого власника від удару блискавки. Для цього зверху встановлювали довгий металевий стрижень, який з’єднувався з землею дротом. Господар парасольки, сховавшись під шовковим шатром, міцно тримав в руках дерев’яну ручку — ізолятор. А в США в середині минулого століття жіночу парасольку пропонувалося використовувати і як засіб захисту від нападів на вулиці. Парасольки після простого натиску на ручку, випускали хмара сльозогінного газу в бік лиходія і одночасно включали сирену.
Сучасна парасолька вміє захищати не тільки від дощу, але і передбачати погоду.В ручку парасольки-барометра вбудований датчик – він реагує на сигнали про наближення опадів, і ручка починає світитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар