Холодного, похмурого та дощового осіннього дня  наше бібліокафе "Книгогурманіка" запрошує всіх до затишної, приємної та теплої  "дегустації" "Кави з кардамоном"  Йоанни Яґелло - відомої польської письменниці, журналіста і автора популярних підліткових романів.   

     Йоанна Ягелло є творцем книг, які отримали міжнародне визнання, успішно співпрацює з популярними польськими журналами, ростить двох дочок і регулярно ходить у тривалі піші походи, які дозволяють їй очистити свідомість і придумати нові цікаві сюжети. 

     Літературна творчість Йоанни Ягелло отримала теплий прийом і серед читачів, і серед професійних критиків. 

      Малою батьківщиною письменниці є столиця Польщі Варшава, де вона народилася в 1974 році. Там же отримала вищу освіту з англійської філології, після чого почала працювати викладачем мовознавства та англійської мови. Літературний шлях дівчини почався з співпраці з польськими журналами. Паралельно з цим вона підробляла редактором підручників з англійської мови, писала вірші і невеликі оповідання. 

      Повністю присвятити себе літературній кар'єрі автор змогла тільки після публікації в 2011 році свого першого великого роману, який відразу був номінований на ряд престижних премій. З тих пір Йоанна займається переважно написанням книг, виховує доньок і періодично відвідує вітчизняні та зарубіжні літературні фестивалі.

     Перша повноцінна книга юного автора - видана в 1997 році збірка віршів, яка ознаменувала появу на літературній карті Польщі перспективного таланту. Але справжня популярність прийшла після публікації в 2011 році книги «Кава з кардамоном», після якої критики заговорили про Йоанну Ягелло як вже про сформованого і самодостатнього письменника. Згодом книга отримала три продовження - «Шоколад з чилі», «Тірамісу з полуницею» та "Молоко з медом". Вони продовжують розповідати історію Лінки, яка в кінцевому підсумку знаходить втрачену сестру, стає блогером і, звичайно ж, зустрічає справжнє кохання. Відгуки про книги Йоанни Ягелло переважно позитивні. Читачі і критики відзначають, що це романи, які захоплюють з першої сторінки і не відпускають до останньої. Багато пишуть, що її твори мають стиль, а в процесі їх читання дійсно дуже хочеться зробити собі каву зі спеціями.

     Отже, "Кава з кардамоном" - це проста життєва історія про дівчину Лінку, яка жила в самій звичайній родині і вчилася в коледжі, але в один прекрасний день знайшла загадкову фотографію і дізналася, що у неї є сестра. Твір повний несподіваних поворотів сюжету, які захоплюють читача і не дають відірватися від книги до самого кінця. При цьому написаний роман строкатою і яскравою мовою, а події, які відбуваються з персонажами, запросто могли статися з будь-яким з читачів, що надає твору реалістичності.

                                              Незагойна рана України: голодомор 

     У четверту суботу листопада в Україні вшановують День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій. Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи! 28 листопада в нашій державі буде відзначатися День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій. Народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою свого життя. 1932-33 роки... тридцять... чорні роки. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників.
     Всі ми схиляємо голову перед цією трагічною сторінкою нашої історії.

З нагоди Дня пам'яті жертв Голодомору в районній бібліотеці для дітей організовано онлайн годину пам’яті «Незагойна рана України: голодомор» та виставку - пам'ять "Голодомор - наша печаль і скорбота".                                            

                                                               
                                                                           

                                                     

                                  Віконце у мальований світ Катерини Білокур 

 Природа стала для неї вчителем, а квіти – головними мотивами полотен. “Квіти, як і люди – живі, у них є душа!”, – говорила видатна українська художниця Катерина Білокур. Вони, немов на одному диханні, лягали на полотно яскравим вибухом. Розмістити колекцією її картин мріяли в Радянському Кремлі, а сьогодні, щоб побачити її полотна, в Україну приїжджають люди з усього світу.

Народилася мисткиня в селі Богданівка в Яготинському районі Київської області. Ці звивисті вулички зберігають пам’ять про Катерину Білокур. А в невеликому будинку, де все життя прожила художниця – музей.

Коли дівчинка почала малювати – точно ніхто не пам’ятає. Та й були це наївні дитячі ескізи, намальовані вуглиною на клаптиках полотна.

“Приблизно років у 6 років я розмалювала фігурками коней весь шкільний зошит молодшого брата Грицька. – Ах ти, поганка! – кричав батько. Зошит розірвали на шматки. Відтоді мені не давали ні папір, ні олівці”, –  йдеться у спогадах художниці.

Але в 14 років дівчину знову спіймали за таким безглуздим, як вважали в селі, заняттям. Вжили заходів: різки та найсуворіша заборона малювати. “Одержима”, – говорили про Катерину односельці.

Жага отримати художню освіту не покидала Катерину. Дізнавшись з газети, що Київський театральний технікум набирає студентів – вирішила знову ризикнути після того, як її не прийняли в миргородський технікум.

Але в Театральному технікумі розмова почалася з питання про закінчення школи. На цьому, як і в Миргородському технікумі, все й закінчилося. Документа не було… Знову розчарування і душевний біль. Відчай проник у душу так глибоко, що в листопадову холоднечу вирішила… топитися. На щастя, обійшлося. Перемогло бажання жити і довести всім, що вона здатна на щось більш значуще, ніж поратися на городі!

У 1934 році Катя Білокур створює “Берізку” – одну з перших картин, які принесли їй всесвітню популярність. Через рік з’являються “Квіти за тином” – інший прославлений шедевр. Так, за роботою в городі, по дому та в малюванні минають роки…

У 1940 році в Полтавському будинку народної творчості відкривається перша персональна виставка Катерини Білокур. Усі 11 полотен мають колосальний успіх. Художницю з Богданівки нагороджують поїздкою до Москви.

“О, з якою я енергією працювала в кінці 1940 року й на початку 1941-го! Вже рідні мої мене не сварили, бо в Полтаві сказали, що я – художник! Чуєте!? Вчені люди назвали мене художником!”, – зі спогадів Катерини. У 1941 році Катерина Білокур створює свій черговий шедевр – “Польові квіти”.

У червні 1954 року, в Парижі, відбулася ретроспективна виставка Пабло Пікассо до 75-річчя художника. Метр пам’ятав про чудову колекцію своїх ранніх полотен, зібраних у Москві. Художнику дуже хотілося знову побачити ці творіння і показати їх європейським фахівцям. У Париж привезли тридцять сім полотен із запасників Держмузею образотворчого мистецтва й Ермітажу. Тоді ж для експозиції Міжнародної виставки сучасного мистецтва в Луврі привезли картини сучасних художників СРСР. Серед них і три картини Білокур – “Цар-Колос”, “Берізка” і “Колгоспне поле”. Тут їх побачив Пабло Пікассо. Весь світ облетіли його слова: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б увесь світ заговорити про неї!”.

“Громадянку села Богданівка” Пікассо порівняв з іншою великою художницею-самоучкою – Серафін Луїз із Санлі. Це звучало дивно, тим більше, що про сучасне мистецтво він відгукувався вельми невтішно. А Катерину назвав “геніальною”.

Мистецтвознавці ставлять Катерину Білокур в один ряд із видатними художниками-примітивістами: Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генералічами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі… Її полотна експонуються на міжнародних виставках, репродукції розходяться тисячними тиражами. А в селі Богданівка двері відчинила меморіальна садиба видатної українки. Завідує садибою Яготинський державний історичний музей. Тут побували відвідувачі майже з 40 країн світу.

З нагоди 120-річчя від дня народження Катерини Білокур районна бібліотека для дітей підготувала  відео артгодину "Віконце у мальований світ Катерини Білокур" .

     Похмуро-сонячного листопадового дня вас вітає наше бібліокафе "Книгогурманіка".  Сьогодні, 20 листопада, у Всесвітній день дитини, ми пропонуємо до дегустації книгу українського дитячого письменника Андрія Бачинського "З Ейнштейном у рюкзаку".

     Андрій Бачинський народився 19 січня 1968 року в місті Калуш, Івано-Франківської області. З дитинства захоплювався пригодницько-фантастичними романами та конструюванням радіоприладів. Закінчив радіо-технічний факультет «Львівська політехніка». Згодом захопився письменницькою діяльністю.

    У 2011 році у видавництві «Грані-Т» вийшла повість «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки», героїв яких Бачинський фактично списав зі своїх дітей — близнюків Остапа і Даринки. У 2011 році вийшло продовження — «Канікули Остапа і Даринки».

    У 2014 році у «Видавництві Старого Лева» вийшла дитяча повість «Детективи в Артеку, або команда скарбошукачів».

    У 2015 році повість Андрія Бачинського «140 децибелів тиші», що вийшла у тому ж видавництві, отримала відзнаку літературної премії «Книга року ВВС» у номінації «Дитяча книга року ВВС».  Книжка присвячена темі глухонімих підлітків. Прототипами героїв книжки стали діти з калуських інтернатів.

     2017 року у «Видавництві Старого Лева» вийшло продовження повісті «Детективи в Артеку» — «Детективи з Артеку. Таємниці Кам'яних Могил». Того ж року його оповідання увійшло до збірки «10 історій для хлопців», що вийшла у тому ж видавництв.

     2018 року вийшла шоста книжка Бачинського — підліткова повість «Ватага Веселих Волоцюг».

     У 2019 році вийшла сьома книжка «З Ейнштейном у рюкзаку», що увійшла до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2019.

     Отож... Мандрівка школярів у гори, яка мала би стати  чудовим відпочинком, обернулася несподіваною пригодою для трьох однокласників - красеню-футболіста Олега, красуні Солі та тихого і таємно закоханого у Солю Юрка. Як знання  законів фізики та вміння застосовувати їх на практиці допомогло підліткам у небезпечних для життя умовах - читайте у захопливій пригодницькій повісті Андрія Бачинського "З Ейнштейном у рюкзаку".

     Приємної та захоплюючої дегустації!

     

20 листопада - Всесвітній день дитини. Нехай наші діти будуть завжди здоровими, щасливими, веселими, не зважаючи на те, скільки їм років. Дитинство має бути кольоровим, яскравим, добрим, світлим, щасливим. Золочівська районна бібліотека для дітей вітає усіх своїх юних користувачів та всіх дітей із їхнім святом!

Пропонуємо до вашої уваги вітальний відеофотоколаж "Щасливий світ дитинства"

                                                   "Вільні творять майбутнє!"

    21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи. В цей день у 2013 році розпочався Євромайдан, що переріс у  Революцію гідності. Вся Україна пригадує події семирічної давнини, що відбувалися в столиці та в регіонах. І,насамперед, згадує тих, хто першими загинули за Незалежність сучасної України. 

     Золочівська районна бібліотека для дітей підготувала виставку-пам’ять «Вільні творять майбутнє» та годину пам'яті "Зима, що нас змінила", щоб відновити події 2013 року, пригадати і пом’янути…

                                                          Як з'явився ґудзик?

16 листопада, виявляється, Всесвітній День ґудзиків. Так-так, і таке свято є. Щоправда, знають про нього мало хто, а відзначають,  ймовірно, тільки кравці.Відзначати чи ні - вирішуйте собі самі. Але  ми підібрали для вас декілька маловідомих цікавих фактів про ґудзики

                          Як з'явились ґудзики і для чого

Всесвітній День ґудзиків, як свято, заснувала американська організація National Button Society у 1938 році. Але відомо, що з'явились перші ґудзики ще у стародавньому Римі у третьому тисячолітті до нашої ери. Найстаріші ґудзики, відомі людству, знайшли археологи в долині річки Інд, а зроблені вони були з черепашок. Також тоді матеріалом слугували кістки, камені, глиняні зліпки, палички і металеві злитки.Тоді їх використовували суто як прикрасу для одягу. Ще колись ґудзики вказували на високий статус людини у суспільстві. На Русі їх використовували, як амулет. 

        Ґудзики колекціонують та  представляють у музеях

Філобутоністи - це люди, які колекціонують ґудзики. У 1939 році у Чикаго з'явилось навіть перше товариство таких людей. Наприклад, китайський колекціонер Бо Джинфанг потрапив навіть у Книгу рекордів Гіннеса, завдяки такому захопленню. Чоловік зібрав колекцію, яка налічувала 110 тисяч примірників ґудзиків. Досить великі добірки ґудзиків є в музеях Швеції, США, Чехії та Польщі. В музеї у Швеції представлена не просто колекція з більш ніж 40 тисяч одиниць маленьких застібок, а і зібрані цілі шедеври з ґудзиків - прикрашені десятками та сотнями тисяч "дрібних різнокольорових кружечків" автомобіль, катафалк, труни та туалет. Погоджуємось, що підбірочка речей - дуже навіть оригінальна?

                         Цікаві факти про сучасні ґудзики?

Ви знали, що ґудзик на задній частині коміра сорочки потрібен для того, щоб краватка не стирчала з-під коміра. Та останнім часом, коли модні більш широкі, а не вузькі краватки - це застібочка слугує більше, як прикраса. А ще, ви помічали, що верхня петелька для ґудзика на сорочці завжди зроблена горизонтально, на відміну від всіх інших, які вертикальні? Це тому, що у цьому місці найчастіше сорочка розстібається, а горизонтальний отвір запобігає цьому. З такої петельки ґудзику вистрибнути складніше.  А ще зараз встановили навіть декілька пам'ятників цим маленьким застібкам. Ось, наприклад, у Монреалі (Канада), в Осло (Норвегія), у Нью-Йорку (США) та навіть у Києві?

Пропонуємо до вашої уваги відеорозвідку "Цікаві факти про ґудзики"

      Похмурого осіннього дня бібліокафе "Книгогурманіка" запрошує усіх на казково-таємну дегустацію. Сьогодні у нашому меню до вашої уваги бестселер дитячої літератури - книги Роузі Бенкс "Таємне королівство", які користуються шаленим попитом у читачів нашої бібліотеки.

Роузі Бенкс (справжнє ім’я Анна Боулз) — британська дитяча письменниця, авторка популярних книжкових серій «Таємне королівство» (2011-2015) і «Таємні принцеси» (2016-2018), перекладених багатьма мовами світу. 

Творчий доробок, окрім згаданих серій, включає книги, видані під справжнім іменем: «Сенсаційні відчуття» (2010), «Незвичайні оптичні ілюзії» (2012), «Записник моїх мрій і бажань», «Колекція моїх магічних історій» (2014)

Українською мовою у серії «Таємне королівство» вийшли книги: «Заворожений палац», «Русалчин риф», «Долина єдинорогів», «Бульбашковий вулкан», «Сяючий берег», «Різдвяний замок», "Острів-хмара", "Чарівна гора", "Пекарня ельфів", "Долина снів", "Озеро Водяних Лілей".

Ласкаво просимо до світу справжньої дружби й чародійства дівчат-школярок  Еллі, Саммер і Жасмин, що своєю  єдністю та кмітливістю протистоять підступам королеви Злючої. 

Приємної та казкової дегустації вам!

      Сьогодні, 11 листопада,  на платформі  zoom відбулась чергова зустріч з циклу "Методист-онлайн", зініційована Львівською обласною бібліотекою для дітей.  Темою зустрічі було "Створення відео та фотоколажів у програмі Movavi clips". Своїм досвідом роботи з програмою з колегами ділились бібліотекарі  Золочівської районної бібліотеки для дітей Надія Кобзар та Наталя Костишин.

  

    В неділю, 8 листопада, в день української писемності та мови до районної бібліотеки для дітей та ЦРБ ім. І. Франка завітала читаюча сім'я Грушанських. Юні читайлики прийшли до бібліотеки , щоб привітати нас з святом, майстерно декламували вірші та вислови про рідну мову, не забуваючи при цьому, підібрати собі книжечки додому. Щиро дякуємо сім'ї Грушанських за виховання дітей в українському дусі.

      Раді вітати вас у нашому бібліокафе "Книгогурманіка".  Сьогодні ми пропонуємо до дегустації книгу Оксани Лущевської  "З води у воду".

   Оксана Лущевська - дитяча письменниця, перекладачка, публіцистка, дослідниця дитячої і підліткової літератури.

Народилася 17 лютого 1982 року в м. Тальному, Черкаської області. Закінчила філологічний факультет Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини.  

З 2010 по 2012 рік навчалася в магістратурі Пенсильванського державного університету (США). 2016 року здобула ступінь докторки наук у галузі освіти в Університеті Джорджії (США). Спеціалізується на світовій дитячій літературі та читацькій рецепції.

Три роки працювала оглядачкою перекладних книжок для американської секції Міжнародної ради з дитячої та юнацької книги (IBBY). Дописувала про українську дитячу літературу до IBBY European Newsletter. Ініціаторка проекту «Крок уперед: глобалізуємось разом із українсько-англійськими книжками-картинками», в межах якого у видавництві «Братське» вийшло друком до десяти книжок-білінгв. Співзасновниця блогу про сучасну дитячу літературу «Казкарка» та «Рейтингу критика: найкращі дитячі та підліткові книжки року».

Дитячі книжки Оксани Лущевської неодноразово входили в короткі списки конкурсів «Книга року BBC», «ЛітАкцент року» та високо оцінювалися експертами Простору української дитячої книги «БараБука». 2017 року повість письменниці «Вітер з-під сонця» потрапила до престижного каталогу 200 найкращих дитячих книжок світу «White Ravens» («Білі круки»).

Підліткову повість «Задзеркалля» та збірку оповідань «Синя парасоля» Оксани Лущевської інсценізовано театральною студією STUDIO N.Zh., також вони часто звучать на радіо. Тексти письменниці входять до «Хрестоматії сучасної української дитячої літератури».

Лущевська – лауреатка літературних конкурсів «Золотий лелека» (2008), «Смолоскип» (2009), «Гранослов» (2007), «Напишіть про мене книжку» (2016, 2018).

Проза і поезія Лущевської виходила друком у періодичних виданнях та антологіях, зокрема в антології авторського зарубіжжя «АЗ, два, три… дванадцять – лист у пляшці», «Червоне і чорне: Сто українських поеток ХХ сторіччя», «Мама по скайпу» та численних збірниках і журналах для дітей.
З 2014 року Оксана активно консультує видавництва щодо книжок для перекладу. Бере участь як консультантка й авторка в розробці багатьох літературних проектів, наприклад, «Це зробила вона» («Видавництво»).
Укладала і перекладала каталоги української дитячої літератури провідних українських видавництв для міжнародних виставок.

Засновниця дитячих онлайн-курсів Joyful Foх Reading Club, спрямованих на розвиток читацької культури, критичного мислення та візуальної грамотності.

Оксана Лущевська нині мешкає в місті Шарлот, штат Північна Кароліна, США. Вона активно спілкується із читачами в українських школах і бібліотеках як по скайпу, так і під час відвідування України. 

      Отож Оксана Лущевська "З води у воду".

     Десятирічна Данка обожнює плавати, вода - її стихія. Дівчинка має супермету на літо - перепливти річку в її містечку. Проте боїться, що Бодя, який закохався в неї по вуха і скрізь за нею ходить, завадить їй здійснити задумане. Щоб спекатися хлопчиська, вона просить місцевого графітчика Скретча вдати її бойфренда. Та чи найкращий це план?..

     Приємної дегустації!

                                                        У рідній мові - цілий світ

     Рідна наша мова українська... Приємна слухові найвибагливішого музиканта своєю мелодійністю та гідна подиву досвідченого лінгвіста своєю довершеністю й розмаїтістю форм, посивіла на історичному шляху й вічно юна у своїй щоденній онові. Витворена духовними зусиллями наших пращурів, осяяна світлом багатьох національних геніїв, наша мова завсвідчує величезний життєвий потенціал українського народу, його глибокий розум і чуле серце, моральну досконалість і залюбленість у красу. Мова - генетичний код духовного й фізичного буття народу, оберіг його історичної пам'яты, матриця його свыдомосты та свытогляду.

     До дня української мови та писемності у районній бібліотеці для дітей оформлено виставку-знайомство "Із сивої глибини віків бере початок наша мова", онлайн організовано літературно-мовну вітальню "У рідній мові - цілий світ", в рамках якої пропонуємо нашим юним користувачам онлайн вікторини (перейти за посиланнями внизу).

    Запрошуємо до цікавого перегляду!

https://learningapps.org/view3061230

https://learningapps.org/view3090750

                                                                Світоч рідної землі

     ... Його народила галицька земля. Село Підлисся на Золочівщині Львівської області. Під гомін велета-дуба у садибі діда, а далі й батька - священників зростав він. Мабуть, оці дуби й виколисали в ньому той могутній Маркіянів дух, якому виміру не було й не буде.

     Підлисся... Навіть якби йому давали б за тебе цілу гору з діаманту і кришталю,  він не віддав би тебе нікому, а залишив би тільки собі у своєму дитинстві, яке немов один-єдиний сон, що приснився за все життя та не повториться уже ніколи. Його Підлисся. Це у твоїх вранішніх росах він купав своє босоноге дитинство, це твоїми дощами він був омитий  і твоїми вітрами ніжно розчесаний, і це тільки твоє сонце могло його так щиро пестити своїм промінням. Його Підлисся. Це від тебе вели його твої дороги у науку: Білий Камінь, Золочів, Бережани, Львів... І якими крутими вони б не були, він завжди в любові та невимовному бажанні повертався до тебе. До тієї діброви із вічно задуманим дубом, до твоєї гори, де спочивають тумани, ведучи свою одвічну розмову з дубом, до тебе, мій колодязю, що у своїй найчистішій воді зберіг усю мудрість його народу, його односельчан з їх оповідями, піснями, легендами. Його привітне і завжди щире батьківське Підлисся... 

     ... Де 6 листопада 1811 року в сім'ї священника народився син Маркіян Шашкевич. Учився в школі, потім у Львівській духовній семінарії. Вже відтоді почав писати вірші. Висвятившись на священника, о.Маркіян не залишив літературну діяльність. Записував народні звичаї, обряди, пісні.

     У ті часи окупанти в Україні вимагали говорити й писати польською мовою. Отець Маркіян Шашкевич став на захист рідного слова. Разом зі своїми побратимами видав у 1837 році першу в Галичині книжку українською мовою "Русалка Дністрова". А щоб дітей не калічили чужинецькими мовами, о.Маркіян склав для них буквар "Читанка для діточок". Відтоді в Галичині почали писати і друкувати книжки українською мовою.

     Вдячні нащадки на честь пробудження Галичини спорудили на Білій горі коло Підлисся величавий хрест-пам'ятник. У нашому Золочеві на центральній площі міста - Вічевій - теж споруджено пам'ятник Маркіяну Шашкевичу.

     До 209 річниці від дня народження М.Шашкевича у районній бібліотеці для дітей організовано виставку-вітання "Будитель Галичини - Маркіян Шашкевич" та підготовлено онлайн літературну вітальню "Світоч рідної землі".