Голодомор: незагойна рана України

     Щороку у четверту суботу листопада Україна і світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932–1933 років. Цьогоріч – це 27 листопада.

     Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомор 1932-1933 років, історія не знає. Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу,  виверження вулкану - це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою батьківщину від ворогів, - це друге.  А коли люди гинуть від голоду - це зовсім інше. Особливо - голоду який створили навмисне. 

     В ті часи жертвами ставали не окремі люди,  винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Саме так влада вчинила з мільйонами українців у далекі 30-і роки минулого століття. 

     22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня вмирало голодною смертю 25-28 тис. чоловік. 

     Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявилися найменш захищеними. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50 відсотків  загальної кількості померлих. Діти значно швидше хворіли внаслідок тривалого недоїдання та фізичного виснаження. Стали пусткою сільські школи, а відсутність учнівсько-педагогічного колективу сягала подекуди 96-98% рівня попередніх років. Геноцид 1932–1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років.

      Для вшанування пам'яті жертв  Голодомору 1932-1933 років міською дитячою бібліотекою організовано виставку-пам'ять "Миттєвості історії: голодомор" та онлайн урок-реквієм "Голодомор: незагойна рана України". 

     Запрошуємо до перегляду.

      Вітання усім прихильникам бібліокафе "Книгогурманіка". Сьогодні пропонуємо продегустувати дуже теплу, цікаву, незвичайну, захопливу книгу англійського письменника Пола Ґелліко "Дженні", яка захопить усіх, хто любить пригоди, неймовірні перетворення та ... котів.

     ...Восьмирічний хлопчик Пітер хоч і живе з родиною, але почувається дуже самотнім, бо в батьків ніколи не вистачає на нього часу. А ще він мріє про кота, якого йому не дозволяють тримати. Таємничим чином Пітер сам перетворюється на кота й пізнає всі негаразди, які чекають приблуду на вулицях великого ворожого міста. Він знайомиться з такою ж бездомною кішечкою Дженні, яка допомагає йому оволодіти мистецтвом непростого котячого життя. Друзів чекають карколомні пригоди, смертельні небезпеки, мандрівка до Шотландії, зрада та справжня дружба. Пітер навчиться бути котом, а Дженні… знову ­повірить у людей.

     Приємної та затишної книгокотодегустації))))!

#ЗолочівськаМіськаДитячаБібліотека#

#бібліокафекнигогурманіка#

#український_інститут_книги#

Наші вітання усім шанувальникам бібліокафе "Книгогурманіка". Пропонуємо до вашої уваги книжку казок Оксани Куценко "Аврора та інші принцеси"

Оксана Куценко (Розумна) народилася 9 грудня 1975 року в м. Остер на Чернігівщині. Українська поетка, авторка книжок для дітей, філософиня.

Зростала і навчалася (у школі та університеті) в м. Чернігові. Дебютна книга поезій «У зимах бажань» вийшла у 1996 році як результат перемоги в конкурсі видавництва «Смолоскип». У 2004 році захистила дисертацію з філософії за спеціальністю «релігієзнавство». Працювала в Комітеті ВРУ з питань культури і духовності, Національному інституті стратегічних досліджень. З 2018 року – українська дипломатка у складі Посольства України в Південно-Африканській Республіці. Дослідниця проблем культурної дипломатії та її інституційного розвитку в Україні.

«Аврора та інші принцеси» — чотири казки про чотирьох різних дівчат, кожна з яких — принцеса. У чомусь вони схожі, а в чомусь — дуже різні. Кожній із чотирьох героїнь присвячено окрему історію, бо кожна із них — яскрава й оригінальна, творча і смілива особистість. Кожна створює навколо себе незвичайну, часом химерну атмосферу. Одна — смілива, інша — розсудлива чи, навпаки, готова ризикувати. А от чим і заради чого, ви довідаєтеся, прочитавши книжку казок «Аврора та інші принцеси» від початку до кінця. І напевне зможете відчути себе принцесою.

 

"Герої сьогоднішніх днів!"

#ЗолочівськаМіськаДитячаБібліотека#

21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи. В цей день у 2013 році розпочався Євромайдан, що переріс у Революцію гідності. Вся Україна пригадує події восьмирічної давнини, що відбувалися в столиці та в регіонах. І, насамперед, згадує тих, хто першими загинули за Незалежність сучасної України.

Золочівська міська дитяча бібліотека підготувала тематичну виставку-досьє та історичний відеоколаж «Герої сьогоднішніх днів!», щоб відновити події 2013 року, пригадати і пом’янути…

0:00 / 1:40

5Володимира Куринська, Богдана Вібла та ще 3

       Вітаємо усіх шанувальників бібліокафе "Книгогурманіка". У цей сонячний, але по осінньому холодний день пропонуємо до книгодегустації шалено цікаву, веселу, пізнавально-пригодницьку книжку Еббі Генлон "Дорі та реальна справжня подружка".

      Отож... Дорі-шкода готується до школи! Що саме їй допоможе знайти реального справжнього друга? 

      Дорі йде до школи. Старші брат і сестра, Люк і Вайолет, попереджають, що вигадану подружку Мері їй слід залишити вдома, а ще краще залишити вдома геть усю свою уяву! Дорі рішучо налаштована поводитися як "нормальна доросла дівчинка, що ніколи не встрягає в халепи", але в перший же день знайомиться з новою подружкою, дівчинкою з такою самою нестримною уявою та стилем. От як тільки переконати брата з сестрою, що вона все це не вигадує?

      Знаєте, що до школи потрібно взяти татову невипрану білизну, додаткову порцію салямі та лимонний сік? Чималенький рюкзак виходить. Цікавим відкриттям було й те, що Дорі потрібно самій обирати собі одяг для школи. Тому до райдужної майки і смугастих шкарпеток вона одягне шапку Санти. І мама нічого їй на це не скаже. І вчителька у школі теж! Можете уявити таку ж ситуацію у своїй сім’ї? Мені до вподоби такий досвід. Наприклад, Калинка завжди одягає шкарпетки поверх штанів. І жодні мої аргументи її ще не переконали. Звісно, я б могла настояти на своїй правоті, але мені здається, що це її шлях розвитку.

За Дорі дуже переживають її старша сестра Вайолет та брат Люк. Вони радять Дорі ніколи й нікому не розповідати про Мері (уявного друга) та інших монстрів, що живуть у їхньому домі, про злу Хапу-Хряпу, яка одного разу майже викрала Дорі, і взагалі не поводитися звично і нічого не уявляти, бо не матиме друзів. Це дуже турбує Шкоду, вона не може заснути і викликає свою хресну фею - пана Криху. Він обіцяє перетворити школу на великий-превеликий млинець. Таке рішення дуже подобається Дорі і вона засинає.
Далі будуть шкільні пригоди, курка замість пана Крихи, найкраща подруга-принцеса Розабель, 9 штук трусів, 3 пари лосин, 4 кофтинки і 3 пари шкарпеток водночас одягнені на Шкоді, а ще бій століття...З Дорі Вам буде дуже весело!




                                  Будитель Галичини - Маркіян Шашкевич 

   ... Його народила галицька земля. Село Підлисся на Золочівщині Львівської області. Під гомін велета-дуба у садибі діда, а далі й батька - священників зростав він. Мабуть, оці дуби й виколисали в ньому той могутній Маркіянів дух, якому виміру не було й не буде.

     Підлисся... Навіть якби йому давали б за тебе цілу гору з діаманту і кришталю,  він не віддав би тебе нікому, а залишив би тільки собі у своєму дитинстві, яке немов один-єдиний сон, що приснився за все життя та не повториться уже ніколи. Його Підлисся. Це у твоїх вранішніх росах він купав своє босоноге дитинство, це твоїми дощами він був омитий  і твоїми вітрами ніжно розчесаний, і це тільки твоє сонце могло його так щиро пестити своїм промінням. Його Підлисся. Це від тебе вели його твої дороги у науку: Білий Камінь, Золочів, Бережани, Львів... І якими крутими вони б не були, він завжди в любові та невимовному бажанні повертався до тебе. До тієї діброви із вічно задуманим дубом, до твоєї гори, де спочивають тумани, ведучи свою одвічну розмову з дубом, до тебе, мій колодязю, що у своїй найчистішій воді зберіг усю мудрість його народу, його односельчан з їх оповідями, піснями, легендами. Його привітне і завжди щире батьківське Підлисся... 

      ... Де 6 листопада 1811 року в сім'ї священника народився син Маркіян Шашкевич. Учився в школі, потім у Львівській духовній семінарії. Вже відтоді почав писати вірші. Висвятившись на священника, о.Маркіян не залишив літературну діяльність. Записував народні звичаї, обряди, пісні.

      У ті часи окупанти в Україні вимагали говорити й писати польською мовою. Отець Маркіян Шашкевич став на захист рідного слова. Разом зі своїми побратимами видав у 1837 році першу в Галичині книжку українською мовою "Русалка Дністрова". А щоб дітей не калічили чужинецькими мовами, о.Маркіян склав для них буквар "Читанка для діточок". Відтоді в Галичині почали писати і друкувати книжки українською мовою.

      Запрошуємо на відеопрезентацію  творів М.Шашкевича та літератури про М.Шашкевича з виставки-присвяти "Стежками долі Маркіяна" - "Будитель Галичини - Маркіян Шашкевич".

                                    І зачаровує серця пісенна українська мова

    Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. 

Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов'язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

     6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України про встановлення в Україні Дня української писемності та мови 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця.

    Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов'янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам'ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

     Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши над собою наругу. І сьогодні від нашого покоління в цілому і кожного з нас зокрема, залежить чи звучатиме гордо і могутньо наша українська мова.

      

     Гарного осіннього дня усім шанувальникам бібліокафе "Книгогурманіка". Сьогодні  пропонуємо для  дегустації   книжку молодих німецьких авторів Анґеліки Ністрат та Андреас Гюґінґ "Рокі. Мій друг із серцем  та гвинтиками". 

      Отож... Хлопчик Пауль виявляє, що сусід-винахідник Адам Батоміль змайстрував робовундеркінда — першого у світі робота, який сам навчається. А ще той Рокі неймовірний пустун і витівник, який і хвилини не може всидіти на місці. Звісно, появу робота тримають у таємниці, бо ж ця сенсація змусить увесь світ перекинутися догори дриґом. Але невгамовний Рокі зникає з майстерні. Може, він утік? Чи опинився в небезпеці? 

     Пауль, Адам та інші герої цієї книжки поринуть у небезпечний розшук маленького друга, кумедну подорож таємничими закапелками Берліна. Ця дивовижна історія наче зазирання в майбутнє, адже цілком імовірно, що незабаром у кожної дитини з’явиться такий дивний друг із серцем та гвинтиками.

                                           Світоч землі золочівської

     У кожного народу, як на зоряному небозводі, є постаті різної яскравості і різної величини. Однією з таких постатей в українського народу є Маркіян Шашкевич, наш земляк, якого народила наша галицька земля.  Село Підлисся на Золочівщині Львівської області. Під гомін велета-дуба у садибі діда, а далі й батька – священиків зростав він. Мабуть, оті дуби й виколисали в ньому той могутній Маркіянів дух, якому виміру не було. 

      Руська мати нас родила...

      чому ж мова єй не мила?.. 

    Ось такі слова прозвучали з уст Маркіяна Шашкевича у ті далекі часи занепаду, зневіри, збайдужіння, коли в суспільстві використовувалась не рідна українська мова, а інші - польська, німецька, бо мову рідного народу вважали не культурною і, навіть, непристойною.

     М. Шашкевич показав приклад використання своєї мови у культурній сфері. Священник Маркіян перший в Галичині звернувся до українців із проповіддю Слова Божого рідною українською мовою із казальниці Собору святого Юра у Львові, щоб пробудити народ, показати його гідність і велич. 

     Ім'я Маркіяна Шашкевича присвоєно багатьом українським школам і навчальним закладам не лише в Україні, але й за кордоном.  Його ім'ям названі вулиці, площі, встановлені пам'ятники тощо. На Білій горі,біля пам'ятника, який встановлено поблизу села Підлисся, де народився М. Шашкевич, щорічно в першу неділю серпня збирається народ на урочисте вшанування пам'яті людини духу та віри. 

     Минули роки, творять культуру інші покоління. З'являються нові таланти, між ними і геніальні. Але ніколи нащадки не забудуть тих, хто перший на сторожі рідної культури поставив рідне слово – українське. В  Україні таким будителем свідомості був Маркіян Шашкевич – Богом посланий чоловік, який побачив майбутність свого народу і покликав до неї. 

    Запрошуємо до відеоперегляду сюжету першого казання о.Маркіяна українською мовою у Соборі святого Юра у Львові.