Цікаві, креативні та захопливі майстерки для юних користувачів продовжуються!
30 серпня Золочівська міська бібліотека для дітей та Золочівська міська бібліотека ім.І.Франка спільно з мережею Пекарня Ваш ЛАВаш Золочів знову надали дітям змогу самостійно побути в ролі пекарів-кондитерів. Юні майстри під керівництвом досвідчених працівників пекарні самостійно виготовляли піци, які після приготування змогли забрати із собою. А ще, отримати на згадку повітряні кульки, іменні сертифікати, приміряли фірмовий одяг пекарні «Ваш ЛАВаш» та цікаво, змістовно і неординарно провести свій час.
     Усі юні пекарі залишилися надзвичайно задоволеними від майстерки.
     Щиро дякуємо адміністрації та працівникам пекарні "Ваш ЛАВаш" в нашому місті за чудову майстерку!

                                                 Вони НАЙСТАРІШІ в Карпатах!
Добігло до свого кінця літо, а разом з ним закінчуються і наші відеомандри Карпатами в рамках літнього проєкту "Жива душа природи України". У нашій фінальній цього літа відеомандрівці хочемо розповісти про найбільші за віком об’єкти, які збереглися в горах України. Туристичні місця з великою історією. Це варто відвідати і побачити!

                                                       Український сміхотворець
     Павло Глазовий - найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Його твори запалюють радістю і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей веселішими, відкритішими, добрішими та оптимістичнішими. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво, донесені до людей в гумористичній формі, допомогають їм переосмислити своє буття.
     І сьогодні, у день столітнього ювілею Павла Глазового, запрошуємо онлайн на літературну панораму "Український сміхотворець".

                                                      Франковими стежками

     Сьогодні, 27 серпня, виповнюється 166 років від дня народження геніального сина української землі Івана Яковича Франка.

      Іван Франко - український поет, прозаїк, літературний критик, фольклорист, драматург, публіцист народився на Галичині 27 серпня 1856 р. в родині коваля. Змалку майбутній письменник виявляв неабияку допитливість, тому батьки намагалися влаштувати сина до найкращої школи. Він навчався в Дрогобицькій гімназії. Був дуже здібним учнем, бо мав надзвичайну пам'ять, про що засвідчують відомості з його автобіографічного листа: «Шевченка я вивчив майже всього напам'ять (а пам'ять у мене була така, що лекцію з історії, котру вчитель цілу годину читав, я міг опісля продиктувати товаришам майже слово в слово!)». Під час навчання в гімназії І. Франко захопився збиранням книжок. За обсягом його бібліотека нараховувала їх майже 500. 

     Закінчивши гімназію, він вступив до Львівського університету. Його власний творчий доробок на той час становив: збірку віршів, поеми — одна написана німецькою, інша польською мовами, переклади давньогрецьких творів, давньоруського «Слова про Ігорів похід» і декілька глав Біблії. До речі, це неповний перелік надбань юнака.

    Ти тільки уяви собі, усе це Франко створив у дев'ятнадцятирічному віці! 

    Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь доктора філософії.

    «З вершин і низин» — перша збірка поета, у якій Іван Франко постає революціонером, а вірш «Каменярі», що сповнений прагнень митця розбити скелю, яка заступила шлях до нового, вільного життя українців, дав йому друге ім'я — Каменяр. До найвищих поетичних надбань Каменяра належить і збірка інтимної лірики «Зів'яле листя».

     Іван Франко любив дітей. “Життя, - говорив І.Франко, - мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце”. Саме для них, найменших, Каменяр написав чимало творів, а особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання.  Адже в казковій одежі, в алегоричних обрядах, на думку письменника, можна краще донести до дитячої уяви велику правду людного буття, розбудити в малят цікавість та уяву до явищ природи, навчити ненавидіти зло й несправедливість, сміятися і думати.

     Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять з них увійшли до збірки “Коли ще звірі говорили” (1899). Більшість з них – це художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької, російської, арабської та інших мов, своєрідні літературні обробки. Проте найчастіше він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював, надаючи творові соціальної загостреності, національного колориту – за словами самого автора: “На чужий позичений рисунок наклав наші українські кольори”. А казки «Абу-Касимові капці», «Лис Микита», збірка "Коли ще звірі говорили"  — це твори, за якими навчалося не одне покоління українців. 

     Сучасники називали Івана Франка «академією в одній особі», відзначаючи, зокрема, вільне володіння чотирнадцятьма мовами. На початку XX ст. його обирають членом Чеського наукового товариства; Харківський університет присвоює йому ступінь доктора словесності. 

      Результатом діяльності Івана Франка як письменника, ученого, публіциста, критика, перекладача та громадського діяча є понад п'ять тисяч праць. Випущений у світ п'ятдесятитомник — це лише третина створеного українським генієм. 

     Франко був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури – його кандидатуру запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Відомо про дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом. Перша – що лист від Застирця прийшов надто пізно, коли список номінантів уже був затверджений. Друга – смерть Івана Франка (за правилами Нобелівського комітету премія вручається тільки живим претендентам).

     Запрошуємо наших найменших користувачів онлайн на літературну мозаїку "Франковими стежками".

      

Сьогодні у міській дитячій бібліотеці відбулася фінальна кінозустріч цього літа. Усі присутні захоплено переглядали дуже цікаву екранізацію книги Кетрін Патерсон "Міст у Терабітію".

Бібліотекарі щиро вдячні усім, хто впродовж всього літа щоп'ятниці приходив до бібліотеки на веселі, казкові, пізнавальні мультики, цікаві, повчальні, фантастичні, героїчні дитячі фільми.

До зустрічі наступного літа!

  Вітання, бібліогурманчики! Сьогодні наше бібліокафе приготувало для вас дуже ласу книгостраву із смачнющою назвою "Мед і Паштет - фантастичні вітрогони" львівської письменниці Уляни Чуба.

Письменниця Уляна Чуба народилася у Львові 1982 року. Закінчила Українську академію друкарства за спеціальністю «Видавнича справа і редагування». Багато років працювала редакторкою і журналісткою у вузькоспеціалізованих виданнях, писала на складні економічні теми. А для душі тим часом писала казки й вірші в дитячі журнали «Ангелятко» і «Ангеляткова наука», сценарії і жартівливі віршики для друзів.

«Якось я зрозуміла, що найохочіше діти слухають мої власні історії. Помітила, що особливо їм подобаються смішні казки, небилиці, перекручування слів і вигадування нових. Тоді й вирішила спробувати написати дуже смішну дитячу книжку, – розповідає письменниця. – У дитинстві в нас стільки часу, що буває навіть нудно. Але цікава книжка завжди розвіює нудьгу, адже за мить ти можеш опинитися де завгодно, прожити з кимось ціле життя і навіть вийти цілком неушкодженим із неймовірно небезпечних пригод. Це магія!».

Авторка пригодницької повісті «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони» («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2020). Книжка одразу після виходу потрапила в довгий список «Книга року BBC-2020».

Нині Уляна Чуба пише продовження пригод Меда і Паштета та кілька інших історій для дітей. А також працює літературною редакторкою і коректоркою, виконуючи замовлення українських видавництв.

Отож, про що книжка "Мед і Паштет - фантастичні вітрогони". Кролик Паштет і ведмедик Мед — сердечні приятелі. Паштет — вправний кухар, який має чутливе до краси серце, а Мед — вдячний гурман, що носить за плечима рюкзак із сімейними реліквіями. На мотоциклі Хумасі друзяки мандрують світом — Франція, Карпати, півострів Зелених... Попереду в них — безліч пригод — іноді кумедних, а часом і жаскеньких. Стривайте, ось уже знову затарахкотів мотоцикл... Гайда за ними, за цими невгомонними вітрогонами, про яких так чудесно написала талановита молода письменниця Уляна Чуба.

Смачного та цікавого книголасування!

       З днем народження, рідна державо! З Днем Незалежності тебе, Україно!
Запрошуємо онлайн на годину державності "Україна є, була і буде!"

                               Наш прапор - символ нашої незалежності

 23 серпня Україна вшановує головний символ нашої країни - Державний прапор.

Кожен народ має свої священні символи, які уособлюють його самобутність, національну єдність. Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, національну єдність та самоутвердження, за власну самостійну державу.

Україна як суверенна держава має власні державні символи, які законодавчо закріплені - прапор, герб та гімн.

У переддень Дня Незалежності ми відзначаємо День Державного прапора. Це стяг із двох однакових за величиною горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів, які здавна використовувалися на українських землях.

З цієї нагоди в міській дитячій бібліотеці організовано тематичну виставку "Україна - вічна!" та підготовлено онлайн інформаційний дайджест "Наш прапор - символ нашої незалежності".

  П'ятничні кінозустрічі тривають! Сьогодні усі присутні із захопленням переглядали надзвичайно цікавий мультфільм "Бігфут молодший: стань легендою!"

Фільм захопив присутніх настільки, що після його закінчення усі жваво почали обговорення екранних подій та рекомендацій, що необхідно було би ще вчинити головному герою.

Чекаємо щоп'ятниці о 12.00 год. усіх бажаючих на цікаві кінозустрічі.

      Вітання, книгогурманчики! Сьогодні у нашому книгоменю  загадково-вишукана та одночасно не притаманна бібліокафе "книгострава", а саме збірка оповідань "Рятуйте! Мене примушують читати".

     Оповідання збірки  схожі на квести. Школярі-нечитайлики потрапляють у задзеркальні події книжкового світу і, переживши надзвичайні обставини або ж неочікувані знайомства, перевтілюються у відданих поціновувачів Книги.

    Погодьтесь, книжки про книжки - це завжди пізнавально і захопливо. Але збірка має особливу фішку - історії у ній схожі на ажурне плетиво реального і фантастичного. Читати її - спокуслива нагода забути про домашку (наразі - додаткові заняття) чи друзів, які гасають надворі, і поринути у розслідування незвичних книжкових справ.

     Герої оповідань - живі й об'ємні. Їхня мова сучасна й жвава, впізнавана для потенційного користувача середнього шкільного віку. Тож якщо ви шукали "саме ту" дитячу книжку, ось вона!

     Приємного та цікавого книгодегустування!

                                                 Випчина: село одного дня!   
     Село Випчина Путильського району Чернівецької області занесено до Книги рекордів України як найвище село в Карпатах, в якому ніколи не було електрики, а останні його мешканці вдома не мали навіть годинників! Жителі Випчини давно розійшлися по долішніх селах. Але раз у році, на храмове свято, вони підіймаються до місця батьківських осель, до церкви та цвинтаря, щоб спом’янути своїх предків, вшанувати свою минувшину.

       Неймовірне життя гуцулів у повній ізоляції!

Детальніше за посиланням:

     https://www.facebook.com/100064366012466/videos/734727527832904/

     Вітання, книгогурманчики! У нашому сьогоднішньому книгоменю  прецікава книжка Аліси Гаврильченко "Почути "Асканію-Нову".

      Аліса Гаврильченко (1989) – кременчуцька поетеса та письменниця, перекладачка, редакторка та засновниця інтернет журналу "Стос". Організаторка різноманітних творчих літературних конкурсів. Її твори публікувалися в альманахах "Кременчук літературний", у збірнику "Вілаґ почуттів" та інших періодичних виданнях. 

     Народилася 3 лютого 1989 року у місті Кременчук Полтавської області. Навчалася у Кременчуцькому університеті економіки, інформаційних технологій та управління за спеціальністю "Видавнича справа та редагування", отримавши диплом спеціаліста із видавничої справи і редагування. 

     Професійно займатися письменницькою діяльністю почала у 2009 році після обрання її членом кременчуцького союзу літераторів "Славутич". Її віріші визнані одними із кращих як основа для пісень. Авторка здобула почесне перше місце в рамках міжнародного конкурсу "Віршована мелодія-2017" за вірші "Місто з холодною злістю" та "Друзі". 

     Упорядниця, редакторка та авторка передмови і фінального оповідання-бонусу "Заплановане вбивство: як усе починалося" книги "Вбивство на вулиці..." видавництва "Дім химер". Її тематична оповідка "Асенізатор" увійшла до видання хуліганської прози.  Вперше книга була презентована на Форумі видавців у Львові та викликала шалений ажіотаж, посівши друге місце в ТОПі продажів видавництва. 

    Аліса Гаврильченко – відома авторка, завдяки якій відбуваються різні літературні події в Україні. Її мрія – створити літературний фестиваль "КременБук" у якому брали б участь письменники, перекладачі, ілюстратори та видавництва зі всієї України. 

     Один з останніх творів авторки "Почути "Асканію-Нову" був написаний протягом 3 місяців та здобув широку популярність серед читачів.  

     Наприкінці ХІХ століття барон Фальц-Фейн заснував на півдні України заповідник "Асканія-Нова". Невдовзі настали буремні часи: зміни влади, розгул банд у степах, непевність. Саме тоді дівчинка Стефа вирушає в Асканію разом із батьком-біологом - і опиняється у вирі подій.

     Ця книжка - про захопливі  пригоди посеред унікальної флори й фауни на складному історичному тлі. Та насамперед - про зближення з природою, пізнання себе й рідних і про те, як із неприйняття народжується віддана дружба.

     Приємного природокнигодегустування!

                                                      Робочі будні  дитячої бібліотеки

     Дитяча бібліотека завжди залишається в центрі уваги юних користувачів.  Влітку дітвора, і не лише,  приходить до бібліотеки за книгами  і по шкільній програмі, і для цікавого дозвілля, і для особистого відкриття книжкових новинок, і за  новими книгами улюбленої тематики,  і відкриття для себе дитячої бібліотеки, її послуг та цікавезного бібліотечного фонду. 

                                     Буркут: село-привид в самому серці Карпат
      Тут більше немає жодної душі, а колись вирувало життя серед мальовничих Карпатських гір. Село Буркут розташоване у Верховинському районі на українсько-румунському кордоні. Колись це був відомий бальнеологічний курорт, в якому лікувалися і відпочивали відомі люди. З 2008 року в селі немає постійних мешканців і колись відомий курорт став селом-привидом. Багато будинків стоять порожніми, але в них і тепер можна знайти багато цікавого...
     Про покинуте село Буркут на Гуцульщині береже власну пам'ять. Колись там відпочивала Леся Українка разом з Іваном Франком. Вони ловили рибу, саджали дерева і обмінювались віршами про красу села в листуванні. Село могло б стати курортом, тут є мінеральні джерела, але немає доріг і тому більше немає людей.

      Вітання, книгогурманчики! У нашому літньому книгоменю  "страва" для справжніх поціновувачів прецікавого чтива! Сьогодні ми пропонуємо вам  поласувати  дівчачою повістю від Івана Андрусяка "Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому".

Іван Андрусяк (1968 р.н.) - відомий український письменник, поет, редактор і видавець, літературний критик і перекладач . Народився 28 грудня 1968 року на Гуцульщині. Навчався в Івано-Франківському державному педагогічному інституті, згодом в в Українській академії державного управління при Президентові України та The University of North London. 

     Автор поетичних добірок "Депресивний синдром", "Отруєння голосом","Шарґа","Повернення в Ґалапаґос", "Сад перелітний", "Дерева і води" , "Часниковий сік"," Храбуст". 

     Івану Андрусяку належить переклад з польської видання Анжей Бурса "Усмішка горлом: вибрані вірші", з англійської - Едвард Естлін Каммінґс. "Тюльпани й димарі: вибрані вірші", Чарльз Діккенз "Різдвяна пісня в прозі", з російської - Анна Політковська "Друга чеченська", Марина і Сергій Дяченки "Дика енергія" , а також "Олена й Аспірин".

Із 2000 року пише літературно-критичні статті до часописів «Книжник-review», «Книжковий огляд», «Кур’єр Кривбасу», «Кальміюс», «Березіль», «Сучасність» та ін.

     Твори перекладені англійською, вірменською, німецькою і польською. Лауреат першої премії конкурсу видавництва «Смолоскип» (1995), літературних премій «Благовіст» (1996) та ім. Бориса Нечерди (2002).

      Найвідоміші дитячі твори автора: "Третій сніг", "Стефа і Чакалка", "Зайчикове різдво", "Пінгвінік" та інші.

Працював редактором і журналістом. На сьогодні головний редактор і один із засновників дитячого видавництва "Фонтан казок" . 

     Надзвичайно цікавою є книжка І. Андрусяка "Сорокопуди. або Як Ліза і Стефа втекли з дому". Є такий стереотип: хлопчики — пустуни й розбишаки, а дівчатка — чемні й слухняні. Чи так це насправді? Певно ж, ні! Кожна справжня дівчинка залюбки вам доведе, що вона нічим не поступається жодному хлопчикові, а може, й перевершує його — особливо коли йдеться про пустощі й добрі капості. І, звісно ж, відомий український письменник Іван Андрусяк усе про це знає — адже повість «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому» він писав про своїх дочок.

     У цій книжці йдеться про пригоди двох сестричок – Лізи та Стефи. Дівчатка проводили літо в селі у бабусь і трохи нудьгували, тому робили різні капості. Якось вони вирішили втекти з дому, аби відчути свободу і помандрувати. Бабусям вони залишили записку: «…Ми втекли з дому назавжди і на обід не повернемося! Пироги набридли, зваріть вареників…», і бабусі сміялися, згадуючи власне дитинство. А Ліза та Стефа тим часом досліджували околиці села, шпигували за незнайомим чоловіком, купалися в річці, намагались знайти собі їжу і навіть відправилися на пошуки скіфських скарбів. І дівчатка навіть не здогадувалися, що про їхню втечу вже знає все село. Книжка цікава й весела. Ліза та Стефа – невгамовні і непосидючі дівчатка, які завжди знайдуть, як розважити себе й оточуючих людей: «…справжніх пригод не треба шукати – досить просто вийти за поріг». У книзі дуже кумедні малюнки (особливо зображення тварин і бізнес-плану с пошуку скіфського скарбу), які також створюють веселий настрій під час читання.

 

                                 Сарата – найбільш віддалене село в Карпатах!

     Сьогодні в рамках літнього проєкту "Жива душа природи України", який присвячений Карпатам, запрошуємо помандрувати до найбільш віддаленого села Сарата.  У відеомандрівці ви дізнаєтесь багато цікавого про Сарату - історія та сучасність населеного пункту в Карпатах, розташованому «на краю світу», під україно-румунським кордоном. Як живуть 10 - 15 людей в цьому найбільш важкодоступному селі України.