Вільні творять майбутнє!
     21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи. В цей день у 2013 році розпочався Євромайдан, що переріс у Революцію гідності. Вся Україна пригадує події дев'ятирічної давнини, що відбувалися в столиці та в регіонах.
     Любі діти! Ви ще маленькі, але ви усі громадяни однієї прекрасної країни – України. Доля нашої держави була різною. Були неймовірні злети слави та могутності, були часи смутку та сліз. Часи були різні, але було дещо в нашій історії незмінним. Споконвіку ми, українці, понад усе цінували такі людські чесноти як гідність і чесність. А ще не уявляли свого життя без свободи.
    Але як це бути гідним, що таке гідність. Гідність – це вміння бути чесним та безкорисним, що допомагає вчинити правильно. Гідна людина – це людина яка не лукавить, не обманює, не бажає зла іншим, не принижує, поважає інших.
     21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи. Люди, присутні в цей день на Майдані Незалежності, тримали в руках маленьку жовто-блакитну стрічку. Уже за тиждень таких стрічок було декілька мільйонів. А що це був за Майдан і що там відбувалося ми з вами зараз переглянемо  в історичному відеоекскурсі  «Жила собі Україна».  А ще запрошуємо до знайомства із виставкою-фактом "Вистояли на Майдані - переможемо у війні!"

   Сьогодні, 20 листопада, відзначається Всесвітній день дитини – свято взаєморозуміння та підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення добробуту дітей зі всього світу.

     Діти мають залишатись дітьми, перш ніж стати дорослими, а наш з Вами обов’язок – зробити все можливе, щоб вони зростали в комфортних умовах. Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю та Конвенцію про права дитини, кожна дитина має право на освіту, здоров’я, належну медичну допомогу, ім’я та громадянство. Кожна дитина по факту народження заслуговує на турботливе родинне середовище та захист від жорстокого поводження чи насильства.

     20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про їх права. З 1990 року у цей день відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у сфері захисту прав дитини. А у сьогоднійшній час  збройної агресії рф проти України захист прав дітей як ніколи на часі.

      Вітання, бібліогурманчики! За вікном фантастична осінньо-зимова краса із ще не зовсім опалого подекуди золотого листя та  шапок сліпучо-білого снігу зверху. А у нашому бібліоменю - пригодницько-фентезійна  книгострава  - серія "Хроніки шукачів світів" Томаса Тімайєра. 

     Томас Тімайєр (1963 р.н.) – німецький ілюстратор і письменник. Вивчав мистецтво і геологію в Кельні. Перша його книжка для дітей була опублікована в 1989 році видавництвом Ravensburger, де Тімайер на той час уже працював консультантом з графіки. Два роки по тому став вільним художником. Ілюструє ігри, дитячі книги, створює книжкові обкладинки і багато іншого. У 2004 році дебютний роман "Медуза" був опублікований видавництвом Droemer Knaur і здобув міжнародне визнання. Згодом з'явилися інші романи, що ставали бестселерами й перекладалися багатьма мовами.
     Книги із серії "Хроніки шукачів світів" не залишать байдужим нікого. Головний герой професор на ім’я Карл Фрідріх Донхаузер, котрий називав себе сином великого натураліста Вільгельма фон Гумбольта. Разом із своїми вірними супутниками він не раз навідувався до найвіддаленіших і найменш досліджених куточків Землі, стираючи одну за одною з карти «білі плями».

      Він відкривав невідомі світові народи й племена, зав’язував дружбу з неймовірними істотами, вишукував фантастичні скарби і звідав при цьому просто таки грандіозні пригоди.                               

     Приємного читання та гарних затишних вихідних.

                                  16 листопада - всесвітній день ґудзиків!

     Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі "на щастя" або й збирає цілу колекцію.

     Так, приміром, герой роману Юрія Винничука "Цензор снів" мав таке велике захоплення - він потайки відрізав ґудзики з одягу відомих людей, пришивав до них папірчики із написом, кому цей ґудзик належав і коли було його знайдено та тримав свою колекцію у пуделочку (в коробочці), якою вельми пишався.
     Що не кажіть, а без ґудзиків було би сутужно. Щоправда, у давні часи також якось обходились і без них: одяг шнурували, окремі деталі зв'язували, закріпляли шнурівками, шпильками, брошками. ґудзик в ті часи був привілеєм багатих і часто виконував більше декоративну функцію, а також демонстрував статус власника.
      Адже відомо, що прародичами усіх ґудзиків були брошки. Тепер окрім шнурочків та шпильок часто пришивають замки, липучки, гаплики, кнопки, люверси тощо. Та все ж ґудзики ще довго слугуватимуть нам і будуть не тільки для користі, а й для краси.

                                      Цікаве про ґудзики
- Ґудзики колекціонують приватні особи, зокрема шанувальники історії моди, та є чимало унікальних екзамплярів і в музеях світу. Зокрема - у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.
- Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983-му році.
 - За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі.
- Слово «ґудзик» за походженням пов'язане з праслов. *guzъ («вузол», «шишка», «ґудзь»). І справді, ще 150 років тому ґудзики були такими важкими і об'ємними, що нагадували шишку з ялини.
- Ґудзики вважали великою цінністю і передавали у спадок. Ґудзики виготовляли не лише зі срібла, а й з дорогоцінних каменів і перлів.
- У Єгипті, Греції, а пізніше — у Римській імперії ґудзики не були в моді. Для скріплення одягу служили заколки — фібули. Виготовляли фібули і в Україні, як запозичення від античного світу.

     Запрошуємо  переглянути  інформаційну відеомозаїку "Незвичайна історія звичайного ґудзика".

                                                        Поспішай творити добро!

     Сьогодні, 13 листопада, у багатьох країнах світу відзначається щорічний Всесвітній день доброти.

     Відзначати це свято вперше запропонували учасники волонтерського руху “За доброту”, що виник в Японії у 1997 році. Датою для нього був обраний день відкриття у 1998 році в Токіо I-ї конференції Всесвітнього руху доброти. Офіційно Всесвітній день доброти був заснований у Сінгапурі 18 листопада 2000 року на III конференції Руху доброти.

     Всесвітній день доброти – це свято дії, тому й заходи, приурочені до цього пам’ятного дня, завжди спрямовані на допомогу нужденним людям. Воно має надихати людей на добрі вчинки і сприяти за допомогою їх поліпшенню життя в світі.

     Нехай День доброти подарує вам щире добро, дасть зрозуміти, що віддаючи щось позитивне у Всесвіт, ви отримуєте значно більше.  Наша  дитяча бібліотека бажає, щоб в вашій душі завжди знайшлося місце для чуйності, благих вчинків і щастя, в  серці не було зневіри, а бажання робити добрі справи супроводжувало вас все життя!

      Вітання, бібліогурманчики!  У нашому сьогоднішньому бібліоменю смаколик для дівчаток. Це казково-таємнича книгострава  від британської письменниці Роузі Бенкс, справжній бестселер дитячої літератури, серія книг "Таємне королівство".

     Роузі Бенкс (справжнє ім’я Анна Боулз) — британська дитяча письменниця, авторка популярних книжкових серій «Таємне королівство» (2011-2015) і «Таємні принцеси» (2016-2018), перекладених багатьма мовами світу. 

     Творчий доробок, окрім згаданих серій, включає книги, видані під справжнім іменем: «Сенсаційні відчуття» (2010), «Незвичайні оптичні ілюзії» (2012), «Записник моїх мрій і бажань», «Колекція моїх магічних історій» (2014)

     Українською мовою у серії «Таємне королівство» вийшли книги: «Заворожений палац», «Русалчин риф», «Долина єдинорогів», «Бульбашковий вулкан», «Сяючий берег», «Різдвяний замок», "Острів-хмара", "Чарівна гора", "Пекарня ельфів", "Долина снів", "Озеро Водяних Лілей", "Затока дельфінів","Казковий ліс", "Опівнічний лабіринт", "Ліс диких квіток", "Лебединий палац", "Притулок для сніжних ведмедів", "Фестиваль феніксів", "Бал-маскарад", "Печера самоцвітів", "Веселі цуценята", "Чарівний тюлень", "Сяйливий птах", "Веселковий лев", "Принцеса фей", "Різдвяна балерина".

     Ласкаво просимо до світу справжньої дружби й чародійства дівчат-школярок  Еллі, Саммер і Жасмин, що своєю  єдністю та кмітливістю протистоять підступам королеви Злючої.

    Приємної чарівно-казкової дегустації вам!

 

                                     Наша мова - духовності основа!

     Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо  День української писемності та мови. Цей день українці святкують з 1997 року. Встановлений він указом президента України на підтримку ініціативи громадських організацій у день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Він був письменником-агіографом, основоположником давньоруської історіографії, першим істориком Київської Русі, мислителем, вченим, ченцем Києво-Печерського монастиря.

     Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Він є автором найдавнішої пам’ятки історіографії та літератури українців – "Повісті минулих літ". Цей твір складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань.

     Носіями української мови є 40-45 мільйонів людей, більшість з яких мешкають на території України. Поширена наша мова також у Молдові, Польщі, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де проживають українці. Українська мова є другою або третьою слов'янською мовою за кількістю мовців і входить до 30 найпоширеніших мов світу.

     Українська мова носить у собі історію нашого народу, всю красу та міць поетичного слова. Чудова мелодія солов'я, могутня пісня лісів і полів, дитячий лепет і мамина колискова — звучить у нашій рідній мові й залишається в пам'яті назавжди. Вітаю зі святом українського слова!

       З нагоди Дня української писемності та мови в міській дитячій бібліотеці організовано виставку-вітання "Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п'янить" та онлайн літературно-мовну вітальню "Наша мова - духовності основа".

     Вітання, бібліогурманчики! У сьогоднішньому книгоменю трилогія молодої української письменниці та сценаристки Ольги Войтенко "У світлі світляків".
Ольга Войтенко народилася 9 листопада 1987 року у м. Сміла Черкаської області. Закінчила Миколаївське Державне Вище училище культури за двома спеціальностями – хормейстер та організатор дозвілля. Навчалася у Київському Національному Університеті театру кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого на кафедрі режисури.
Співавторка сценарію для фільму "Уроки української" (реж. Руслан Батицький 2012р). Кілька років була авторкою ранкової телепередачі для дітей "Світанок", що виходила на ICTV. Передача отримала Телетріумф у 2013 році, але невдовзі припинила існування. Писала дитячі оповіданя для журнаів "Вигадуй, думай, грай" та "Маленький розумник"
Авторка серії підліткових книжок "У світлі світляків":
"На порозі ночі"(Видавництво Старого Лева 2019 р),
"Пошуки відправника" (Видавництво Старого Лева 2019 р)
"Там, де тиша"(Видавництво Старого Лева на 2021 р).

Зі слів авторки  відомо, що писалася ця трилогія впродовж 7 років.

     Отже трилогія  "У світлі світляків":
      Що станеться, якщо зникне світло? Інтернет? Зв’язок? Як зміняться міста, країни, планета? Чи зможуть сучасні люди жити в нових умовах? Троє підлітків – герої книги Ольги Войтенко «У світлі світляків» – змушені перевірити це на власному досвіді. Єві-Лізі доведеться відкласти планшет і вперше за багато років вийти на вулицю, Тімові – полишити улюблені книжки і стати її провідником у пітьмі, а Максові – заново шукати себе. Які таємниці приховує темрява? Чи зможуть друзі відшукати світло, коли навколо лише холод і нескінченна ніч? Про це — у першій частині трилогії «У світлі світляків» – «На порозі ночі».

     «Пошуки відправника» — друга частина історії про світ, де панують тиша, холод і пітьма, де більшість жителів спить не прокидаючись, і спокій може порушити не так багато подій. Хіба що повідомлення, яке надходить невідомо від кого, невідомо звідки і невідомо як. Повідомлення, яке Єва-Ліза, Тім і Макс так довго чекали. Повідомлення, яке змусить їх покинути свій дім, за межами якого на них чекає лише невідомість і далека дорога.

       "Там, де тиша" - третя частина  історії про безмежний і засніжений світ,  у якому загубити одне одного дуже легко. Та що там, у цій темряві можна загубити навіть самого себе. Вирушаючи у подорож, Єва-Ліза, Тім, Анна та Нік хочуть лише одного - знайти Макса. Та чи можливо знайти когось, коли не знаєш, де шукати, а супроти тебе - сама безмежність? Водночас чи можна залишатися на місці, коли десь далеко, там, де тиша, неодмінно мають бути відповіді? Щоправда, можливо, зовсім не ті, яких сподіваєшся...

                                                    Світоч землі золочівської

У кожному народі, як на зоряному небозводі є постаті різної яскравості і величини. Одним серед таких постатей українського народу є Маркіян Шашкевич, котрий народився, виріс і працював на нашій українській землі - у Галичині. 6 листопада ми відзначаємо 211 років з дня народження будителя Галичини. З цієї нагоди до міської дитячої бібліотеки завітали учні 5 класу ЗЗСО №3 разом з класним керівником, вчителем української мови та літератури, Н.В.Соляр на літературну мозаїку "Світоч землі золочівської".

Учні уважно слухали розповіді бібліотекарів, класного керівника про М.Шашкевича, знайомилися з його творчим доробком, зокрема "Читанкою" та "Русалкою Дністровою", із цікавістю переглядали відеоролики про рідне село М.Шашкевича Підлиссся, шашкевичеві місця на Львівщині, його перше казання у Соборі св. Юра у Львові українською мовою.

Щиро дякуємо класному керівнику ЗЗСО №3 Н.В.Соляр за співпрацю.