Магія слова Джоан Роулінг:                                                                      31 липня виповнюється 60 років

                       з дня народження авторки "Гаррі Поттера"

     Про письменницю Джоан Роулінг не чув хіба глухий. Кожен вихід її нової книжки про юного чарівника Гаррі Поттера викликає неймовірний ажіотаж, б'є всі встановлені раніше рекорди з продажу в літературному світі, а саму письменницю піднімає все вище і вище в рейтингах найбагатших людей то Британії, то світу. Але залишатися довго у таких «хіт-парадах» на перших позиціях Джоан не дозволяють її моральні принципи. Левову часину своїх гонорарів Роулінг жертвує у різні благодійні фонди. Вона чудово пам'ятає час, коли жила на межі бідності й розпачу...

     Потяги в житті Джоан не раз грали доленосну роль. У 1990 році знову в житті Роулінг трапляється доленосний момент, який їй приготувала залізниця. Джоан сіла в потяг до Лондона. Десь на середині шляху він був зупинений на цілих чотири години з технічних причин. У якийсь момент в її свідомості почала вимальовувати історія у стилі фентезі, причому настільки яскраво, ніби письменниця про це вже десь читала. Зафіксувати цей потік думок не було чим і на чому. Але ця обставина допомогла сформувати купу деталей у голові, не сповільнюючи хід думок. Діставшись додому, Джоан сіла писати своє легендарне творіння про юного чарівника Гаррі Поттера зі знанням справи. 

      У 1997 році «Гаррі Поттер і філософський камінь» був опублікований накладом у 1000 примірників. Причому половину роздали по громадським бібліотекам. І тут сталося те, чого ні видавці, ні сама Джоан не очікували. Книжка викликала фурор серед читачів, а саму письменницю не встигали нагороджувати різними літературними нагородами: Nestlé Smarties Book Prize, British Book Award, Children's Book Award. 

      Почалася боротьба за публікацію книжки за кордоном. На початку 1998 року права на видання британського роману отримало американське видавництво Scholastic Inc. за 105 000 доларів. Єдине, заокеанська версія виданої книжки звучала як «Гаррі Поттер і чарівний камінь» через побоювання, що «філософський» може відлякати юних читачів. 

      Весь світ жив в очікуванні виходу наступної частини «Гаррі Поттера». Джоан не змусила себе довго чекати. У липні 1998 року публікується «Гаррі Поттер і таємна кімната». У грудні 1999 року - «Гаррі Поттер і в'язень Азкабану». Два нових романи також здобули премії Smarties. Роулінг - перший автор в історії, яка отримала цю премію тричі поспіль. Наступну історію «Гаррі Поттер і Кубок вогню», що вийшла в 2000 році, також номінують на Smarties. Але письменниця відкликає свій твір з конкурсу, щоб дати шанс іншим авторам. Публікація кожної її нової книжки - це неймовірний успіх продажу. Тільки в Британії і США за перші дві доби покупці змели з полиць понад 3 млн примірників. 

     П'ятий роман «Гаррі Поттер і Орден Фенікса» відняв у Роулінг три роки. На шосту частину «Гаррі Поттер і Принц-напівкровка» треба було менше часу, і в липні 2005 року 9 млн екземплярів розкупили у день виходу книжки. 

      Сьома, заключна частина, «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» була дописана в січні 2007 року у готельному номері готелю The Balmoral в Единбурзі. 

     Неймовірний ажіотаж навколо «Гаррі Поттера» привернув увагу відомих кінокомпаній. Але найспритнішою виявилась Warner Bros Pictures, яка зреагувала після виходу найпершої книжки. Передчуваючи колосальний успіх, кінокомпанія домовилася з письменницею про права на зйомку за 1,5 млн. доларів. Чи варто говорити, що вихід кожної частини на великий екран так само очікувався, як і вихід книжки. Кінокомпанія настільки була зацікавлена в екранізації всієї історії «Поттеріани», що погодилася з умовами Роулінг: зйомки картин повинні відбуватися в Англії і з британськими акторами. Саме завдяки цій обставині світ дізнався про такі юні британські обдарування як Деніел Редкліфф (Гаррі Поттер), Емма Вотсон (Герміона Грейнджер) і Руперт Грінт (Рон Візлі). 

     У 2001 році Джоан на прохання організації по боротьбі з бідністю «Розрядка сміхом» створила два твори, пов'язані з «Гаррі Поттером». «Фантастичні тварини і де їх шукати» і «Квідич крізь віки» - це ніби точне відтворення рукописів з бібліотек чарівної школи. Уже в березні продажі від книжок збагатили фонд на 15,7 млн. фунтів стерлінгів. 

     Кілька фактів про Джоан:

 -«Гаррі Поттера» можна прочитати на 65 мовах світу. 

 - Вважається, що саме романи Роулінг змогли пробудити у підлітків бажання до читання, яке затьмарювали комп'ютери і телебачення. 

 - Одна із слабкостей Джоан - браслети з підвісками. Дізнавшись про це, редактор видавництва Bloomsbury Емма у день презентації сьомої книжки «Поттеріани», подарувала письменниці золотий браслет, обвішаний кулями за мотивами її книжки. Ця прикраса для Роулінг на другому місці після обручки. 

 - Для шанувальників «Поттеріани» у 2012 році був створений веб-проект Pottermore. Там може зареєструватися будь-хто охочий і отримати доступ до будь-якої інформації про «Гаррі Поттера». 

 - Письменниця так і не дотрималась слова, коли говорила, що, дописавши сьому книгу про «Гаррі Поттера», поставила крапку в цій історії. 30 липня 2016 року в Лондоні в театрі Palace відбулася прем'єра п'єси «Гаррі Поттер і Прокляте дитя», восьмої частини циклу про Гаррі Поттера. Книга з текстом п'єси побачила світ 31 липня 2016 року.

                    Андрей Шептицький: духовний наставник та миротворець
Сьогодні виповнюється 160 років від дня народження митрополта Української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького.
Андрей Шептицький був видатним українським церковним та громадським діячем, митрополитом Української Греко-Католицької Церкви. Він відомий своїми внесками у розвиток культури, освіти та науки в Україні, а також за його гуманістичну діяльність та захист прав українського народу.
                Ось декілька цікавих фактів про Андрея Шептицького:
· Володів багатьма мовами:
     Митрополит знав щонайменше десять мов, серед яких українська, польська, німецька, французька, латинська, грецька та іврит, що дозволяло йому спілкуватися з різними людьми та вести міжнародну переписку.
· Засновник Національного музею у Львові:
      Шептицький був меценатом та фундатором багатьох культурних та освітніх закладів. Він заснував Національний музей у Львові, який зібрав унікальну колекцію українського мистецтва та старожитностей.
· Підтримка української освіти:
     Митрополит активно підтримував українську освіту, зокрема приватні школи та культурно-просвітницькі товариства. Він також реформував богословську освіту в УГКЦ, запроваджуючи навчання українською мовою.
 · Захисник євреїв під час Голокосту:
     В часи Другої світової війни Шептицький рятував євреїв від нацистських переслідувань, надаючи їм притулок та допомогу.
 · Мрія про об'єднання християн:
     Митрополит активно працював над ідеєю об'єднання українських християн навколо Київського Патріархату у єдності з Римським престолом.
· Передбачення про майбутнє України:
     Шептицький вірив у майбутнє незалежної України, незважаючи на політичні репресії та труднощі.
· Колекціонер старожитностей:
     Митрополит був великим шанувальником старовинних книг та рукописів, зокрема інкунабул. Для своєї бібліотеки він замовляв книжкові полиці з Італії.
· Турбота про народний побут:
     Шептицький цікавився традиційними ремеслами та сільським господарством, вивчав різьбярство та землеробство, вважаючи це важливим для духовного лідера.
· Відмова від солодкого:
    Митрополит свідомо обмежував себе у вживанні солодкого, намагаючись приборкати свої бажання.
· Переговори з Голлівудом про фільм про Голодомор:
     Шептицький намагався привернути увагу світової громадськості до Голодомору, зокрема, вів переговори з Голлівудом про створення фільму про цю трагедію. 

     Запрошуємо на цікавий відеосюжет  про митрополита Андрея Шептицького  із серії "Нація героїв" від 24  телеканалу.

                                                       Аккерманська фортеця

     Сьогодні  запрошуємо віртуально помандрувати  на південь нашої країни  та  познайомитися із стародавньою  Білгород-Дністровською фортецею. 

     Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця - це найбільша та одна з найстаріших середньовічних фортець в Україні, розташована на березі Дністровського лиману. Вона має багату історію, пов'язану з різними народами та епохами, і відома своїми масштабами та оборонними спорудами.
                             Цікаві факти про Аккерманську фортецю:
 - Фортеця має площу понад 9 гектарів, а довжина її стін становить 2,5 км, що робить її однією з найбільших в Східній Європі.
 - Була побудована на місці античного міста Тіра, а її стіни зведені з місцевого вапняку.
 - Фортеця мала 34 вежі, з яких збереглося 26. Внутрішніми стінами вона розділена на чотири двори: цитадель, гарнізонний, цивільний та господарський (портовий).
 - Фортеця перебувала під владою різних народів і держав, таких як Молдавське князівство, Османська імперія, Російська імперія, а також була торговим центром для генуезців.
      З фортецею пов'язано багато легенд, зокрема про Чорного Монаха, підземні скарби та Дівочу вежу.
     Фортеця є популярним туристичним об'єктом, де проводяться фестивалі, лицарські турніри та інші заходи.
     У фортеці знімали сцени з фільмів "Д'Артаньян і три мушкетери", "Ярослав Мудрий" та "Тарас Бульба".
     Разом з давнім містом Тіра, фортеця номінована на включення до Світової спадщини ЮНЕСКО.
     Фортеця була важливим оборонним пунктом, про що свідчать товсті стіни, глибокий рів, та численні башти.

      Запрошуємо помандрувати старовинною могутньої фортецею Аккерман разом із відео  від сторінки Celo Films.

     Детальніше за посиланням:

https://www.facebook.com/profile.php?id=100064366012466

https://www.facebook.com/nadia.kobzar.2025/

                                               Дитяча книжка - для найменших! 

     Сьогодні, 24 липня, незважаючи на сонячний  спекотний день, наша бібліотека відправилась у бібліомандри. А помандрували ми до вихованців молодшої групи ЗДО №4  "Малятко", які зустріли бібліотекарів  дзвінким гомоном, радісними усмішками, щирим захопленням  від  принесених книг. 

     Дітки активно спілкувалися із зав.дитячою бібліотекою  Н.П.Кобзар,  наввипередки відповідали на запитання,  вміло розгадували цікаві загадки  та  із задоволенням самостійно! знайомилися із дитячими книжечками для найменших.

     А ще малюки виявились дуже уважними слухачами - затамувавши подих слухали казку Світлани Прудник "Якби ти був добрим", яку їм зачитала бібліотекар М.М.Ковальчук.  Наші бібліомандри  вдалися  "на славу!",  повертались ми заряджені  щирими дитячими усмішками, яскравим сяйвом цікавих оченяток,  неймовірним добром та позитивом, що випромінювала малеча (якщо що, то діткам у групі 2-3 роки!).

     Щиро дякуємо завідуючій  ЗДО №4 Л.В.Кобринович за запрошення та багаторічну активну  співпрацю та вихователю молодшої групи С.Б.Борщ за гостинність.

 

                                                         Ужгородський замок
     Сьогодні наша мандрівка присвячена Ужгородському замку, що височіє на пагорбі вулканічного походження практично в центрі міста та є окрасою Ужгорода. Його історія має чимало цікавих фактів, моторошних легенд і видатних осіб.
     За даними середньовічних джерел, у IX столітті Ужгород уже мав дерев’яну оборонну споруду, проте до сьогодення дожили лише найбільш давні кам’яні залишки фортеці, вік яких датується XIII століттям. Замок у такому вигляді, як сьогодні його бачать відвідувачі, виріс лише у XVI столітті після значної перебудови.
                      Цікаві факти про Ужгородський замок

- У ХIV столітті брати Другети отримали щедрий подарунок від угорського короля Карда Роберта – замок в Ужгороді. Заможна династія володіла ним протягом 350 років.
- Саме за Другетів було зведено оборонну споруду прямокутної форми, що мала ромбоподібні бастіони. Така архітектура притаманна південній Італії. Протягом століть об’єкт зміцнювали, довівши його до сучасного стану.
- Італійські інженери працювали як архітектори. Їм вдалося зробити генеральну реконструкцію. Переробити стіни таким чином, аби вони підходили для використання вогнепальної зброї і гармат.
- Кам’яні стіни отримали 3-метрову ширину і 10-метрову висоту. Вони оточували замок зовні.
- Було чотири бастіони. На трикутному бастіоні ставили гармати.
- З півночі фортецю захищала стрімка скеля, з інших сторін – рови, глибина яких сягала 8-10 метрів.
- У внутрішньому замку був подібний рів, але мілкіший. Таким чином об’єкт вважався практично неприступним.
- Створили каплицю, яка у 1646 році відіграла дуже важливу роль. У замку підписали Ужгородську унію, а православні священники у присутності католицького єпископа проголосили виникнення греко-католицької церкви на Закарпатті.
      Має цей старовинний замок на Закарпатті і свою багатовікову легенду.
                          Легенда про Ужгородський замок

     Привид Ужгородського замку приваблює до себе туристів. Кажуть, коридорами старої будівлі час від часу прогулюється примара Білої Діви.
    Легенди переповідають, що граф Другет розпорядився замурувати у кам’яну стіну своє власну доньку – живцем. Такі дії стали покаранням через роман дівчини із воєводою, в планах якого було захопити замок. 

     Будучи закоханою, вона розповіла йому про всі секрети будівлі і про її таємні ходи. Зрада доньки страшенно розлютила графа: воєводу стратили, доньку – замурували.
     Гіди зазначають, що легенда  про Ужгородський замок – тема, яка подобається слухачам. Вірять, що привид, одягнутий у довге біле вбрання, зникає із першим кукуріканням півнів.
      Сфотографувати містичну жительку не вдалося ще нікому. 

      Запрошуємо помандрувати старовинним Ужгородським замком разом із відео  від сторінки Celo Films 

                                                    Всесвітній день емодзі
      Щорічно 17 липня відзначають незвичайне свято - Всесвітній день емодзі. Цей день присвячений емодзі, смайликам і невеликим піктограмам, які широко використовуються в електронних повідомленнях і на веб-сторінках. Дата для цього забавного свята вибрана не випадково. Саме цей день відображається на піктограмі календаря емодзі в операційній системі iOS.
                                           Історія емодзі
      Ці культові маленькі японські зображення, відомі як емодзі, сьогодні більш популярні в Інтернеті, ніж будь-коли раніше, тому, природно, у них є свій власний день в календарі свят. Спочатку емодзі з'явилися в Японії в кінці 1990-х років і були використані на мобільних пристроях для передачі емоцій без слів.
      Вони швидко стали цікавими і поширювалися по всьому світу, завдяки їхній універсальності та здатності включати емоційний контекст до тексту.
Причини популярності емодзі
      Дуже популярними емодзі стали у 2010-х роках і сьогодні широко використовуються у цифрових повідомленнях та соціальних мережах. Емодзі допомагають додати емоційний контекст до тексту та покращити розуміння повідомлення одержувачем, а також з їх допомогою люди висловлюють свою індивідуальність та креативність у онлайн-комунікації.
      Емодзі зрозумілі без перекладу. Посмішка, сльози радості або серце однаково читаються у будь-якій точці планети. Також емодзі допомагають передавати почуття, роблячи цифрове спілкування більш живим та людяним. Один значок може замінити цілу фразу та прискорити спілкування.
       Емодзі зазвичай складаються з графічного зображення обличчя, предмета, тварини або символу, і часто мають різні варіанти виразів чи смислових нюансів.
      Вони можуть передавати широкий спектр емоцій, таких як щастя, смуток, радість, роздратування, здивування, збентеження і т. д. Також є емодзі, які представляють їжу, тварин та різні символи, щоб допомогти у спілкуванні та передачі ідей.
                                 Цікаві факти про емодзі

      Саме слово «емодзі» походить від японських слів «картинка» і «символ». Вони багато в чому схожі на смайлики, але, на відміну від смайлів, емодзі можуть позначати не тільки емоції, але і предмети.
Емодзі визнані частиною сучасної культури і навіть виставляються у музеях. У 2016 році Оксфордський словник вибрав смайл «сльози радості» – «Словом року».
      Сьогодні в стандарті Unicode налічується понад 3600 емодзі, і їхня кількість продовжує зростати з кожним роком. Створюються нові емодзі, щоб відбивати різноманітність людей, культур, професій та сучасних реалій.
      17 липня є днем ​​визнання значущості візуальної мови, яка поєднує людей по всьому світу, незважаючи на відмінності у мовах та культурах.
      Святкуємо сьогодні Всесвітній день емодзі, адже вони є значною частиною інтернет-культури та перетворюють її на текстовий формат. 

      Пропонуємо цікаве відео про емодзі від каналу "Будемо жити" Україна

                                                              Всесвітній день змій

     16 липня відзначають Всесвітній день змій (World Snake Day), мета якого — привернути увагу до цих надзвичайних істот і розвіяти страхи, пов’язані з ними. Цей день покликаний збільшити обізнаність про роль змій у природних екосистемах і важливість їх збереження, адже багато видів знаходяться під загрозою зникнення через втрату середовища існування та нелегальний промисел. 

     Змії — це загадкові рептилії, які часто викликають у людей побоювання та цікавість одночасно. Вони є одними з найстаріших істот на планеті, і їхнє існування налічує понад 150 мільйонів років. Сьогодні науці відомо більше ніж 2600 видів змій, кожен з яких має унікальні особливості та поведінку. Деякі з них можуть похвалитися до 300 парами ребер, що дозволяє їм бути надзвичайно гнучкими.

     Цей день є чудовою нагодою поглянути на змій під новим кутом і познайомитися з ними ближче. Вони справжні майстри своєї справи в природі, і їхнє існування є важливим для підтримки балансу в екосистемах. 

     У всесвітній день змій пропонуємо познайомитися  із зміями, які живуть на книжкових сторінках.

                                      Мандруємо Україною: Хотинська фортеця 

     Продовжуємо пізнавати  Україну. Сьогодні ми будемо знайомитися з наступною її фортецею-твердинею - Хотином.

Хотинська фортеця — справжня перлина середньовічної архітектури, яка бачила і перемоги, і поразки, і легенди, що переплелися з історією. Величні стіни цієї твердині зберігають безліч таємниць, а кожен її камінь — мовчазний свідок величі та боротьби. Пропонуємо вам зануритися у світ середньовіччя та дізнатися цікаві факти про Хотинську фортецю.

     Хотинська фортеця є свідком численних баталій та війн. Напротязі багатьох століть вона вважалась центром розвитку торгівлі і ремесел, економіки та культури. Її назва походить від «хотіти», адже мис на якому вона розташована, був надійним та бажаним місцем для поселенців.

    Проведені поблизу середньовічної красуні археологічні дослідження виявили на площі в 20 га залишки від жител X – початку XI ст. Це дало підстави стверджувати, що на її території існували поселення ще в період Київської Русі. Також учені притримуються думки про те, що старовинне місто також охороняла фортеця, яка розташовувалась на місці нинішньої споруди.

     Дана територія завдяки вигідному розташуванню та міцній твердині стала центром розвитку ремесел і європейської та азійської торгівлі. Тому вона привертала увагу завойовників. З метою захисту від набігів ворогів було споруджено фортецю, яка змогла пережити багато століть, споглядавши під своїми стінами війська Османської імперії, народних месників Дитинки, повстанців Мухи, вояків Дмитра Байди Вишневецького, Петра Дорошенка та Богдана Хмельницького.

    Хотинська фортеця найбільш відома за подіями Хотинської війни вересня – початку жовтня 1621 року. Війна прославила козаків на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним та врятувала від вторгнення яничар Західну Європу.

     На початку XVIII століття  турки остаточно закріпилися в Хотині та в фортеці. В 1712–1718 роках відбулася її реконструкції за допомогою французьких інженерів. І вона стала наймогутнішою лінією османської оборони на сході Європи.

     Незважаючи на те, що в ХVIII–ХІХ ст. Хотинська фортеця стала поступово втрачати свою оборонну здатність, під її стінами все ще продовжувалися битви.

     У фортеці проводилися зйомки таких художніх фільмів, як: «Гадюка», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Захар Беркут», «Чорна стріла», «Три мушкетери», «Стріли Робін Гуда», «Стара фортеця», «Яса», «Запорозька Січ» та «Тарас Бульба».

      Цікаве про Хотинську фортецю

     *На високих стінах фортеці збереглися надзвичайні символи християнства – вавілони (символ мудрості), голгофи (символ святої гори). Вважається, що завдяки їм споруда захищається Богом.

     *На одній із стін є пляма, про яку ходе багато легенд. Начебто це сльози загиблої за кохання дівчини або ж це слід від замурованої людини в стіну. Але насправді дана пляма утворена олифою, так як довгий час у цій частині фортеці зберігали селітру.

      *У 1890 році біля Хотинської фортеці знайшли скарб – монети із Чехії, Саксонії, Угорщини, Тюрінгії.

      *У роки, коли фортеця була під Османською імперією,  в замку було       ув’язнено понад 30 дівчат – гарем для турецького султана.

     *На території фортеці шукають підземний хід, який простягнувся аж до Кам’янець-Подільської фортеці.

                                 Українська державність - надбання тисячоліть
     День Української Державності є особливим святом для всього нашого народу. Цей день українці щільно пов’язують із становленням християнства, а також вшануванням пам’яті Володимира Великого, як основоположника домінуючої релігії та культури Київської Русі.
      Цього року українці вже четвертий раз вітають один одного з Днем Української Державності. Українська державність – це не тільки державна форма правління, але й національна свідомість, яка поєднує всіх українців. Україна – це наша держава, яка має свою історію, традиції та культуру.
     День української державності – це змістовний і важливий день для всіх українців. Цей день призначений для того, щоб подякувати Богу за нашу державу, за нашу історію і за наші традиції. У цей день ми також відзначаємо всі видатні досягнення України та українців.
      Українська державність – це наша спільна історія. Ми розвивалися разом, боролися за нашу державу і досягли багатьох видатних досягнень. Українська державність – це наше спільне майбутнє. Ми прагнемо до того, щоб жити в цілісній та сильній державі, яка буде захищати наші інтереси і права.
      Триває боротьба за українську державність, українці щодня героїчно захищають Україну та її майбутнє, щодня докладають зусиль для підтримки Сил Оборони України, допомоги постраждалим від війни. Наша сила у нашій єдності та прагненні жити у вільній і незалежній країні з демократичними цінностями. Хай найскоріше настане перемога України! Хай нові сторінки історії української державності будуть про процвітання та добробут України під мирним небом! 

                                           Подорож в казкову країну

     Сьогодні наша бібліотека шуміла-гуділа-вирувала численними дитячими голосочками та нагадувала  мурашник. До нас на бібліогостину "Подорож в казкову країну" та цікаві мультики по казках завітали вихованці середніх та старших груп ЗДО №4 "Малятко" разом із вихователями. 

     Діти  уважно  знайомилися із казками, завдавали безліч запитань про все, що їх цікавило, дуже активно та завзято приймали участь у різноманітних руханках та захоплено переглядали мультики, зняті по казках: "Пригоди Котигорошка та його друзів", "Веселі Смурфики", "Як козаки..."

     Щиро дякуємо  завідуючій  ЗДО №4  "Малятко"  Л.В.Кобринович, усім вихователям за  давню активну дружбу з дитячою бібліотекою та постійну співпрацю.

                                               Мукачівський замок "Паланок" 

     Сьогодні відвідаємо ще один величний замок - Паланок. Він надійно розташувався на вершині згаслого вулкана. Як і у випадку з більшістю інших стародавніх фортець, ми не знаємо точної дати появи Паланку. Кажуть, що перші споруди на вершині гори  стояли ще у ХІ столітті. Замок відбив половецькі й татарські навали, і жодного разу не був захоплений у відкритому бою.

     У ХІV - ХV столітті замок належить князю Федору Коріятовичу, який першим змінив призначення будівлі: раніше замок використовувався для охорони важливих шляхів, у ньому розташовувався військовий гарнізон. Весь замок на той час складався з однієї квадратної вежі. Коріятович розбудовує Паланок, зводить у ньому житлові споруди та перетворює його на свою резиденцію. За наказом князя у скелі видовбали 85-метрову криницю, водою з якої користували аж до кінця ХІХ ст.

     Паланком володіло чимало власників, перш ніж у ХVІІ столітті його приєднали до своїх маєтків трансільванські князі Ракоці. На час правління Ракоці припадає трирічна облога замку австрійськими військами. Згодом Паланок, як і Ужгородський замок, стає власністю австрійської імперії. Його вкотре реконструюють, і з 1732  по 1896 рік в ньому діє в'язниця для політичних в'язнів Австрійської імперії, а в радянські часи в приміщеннях  замку працювали сільськогосподарські школи. 

     Зараз відвідувачі Паланку можуть подивитися експозицію історичного музею, галерею сучасного живопису - або просто стати на високих мурах і уявити себе учасником легендарних подій, які пам'ятають ці стіни. 

                                  Кам'янець-Подільська фортеця 

     Перлиною Хмельницької області, без сумніву, є місто Кам'янець-Подільський.

Старе місто було засноване на скелястому півострові, який майже з усіх боків омиває річка Смотрич. Тривалий час потрапити у цю частину Кам'янця можна було лише через один міст, для захисту якого звели величну фортецю.

     Вона вражає з першого погляду. Високі мури, що наче виросли зі стрімких скель, одинадцять різних башт, - усе це назавжди залишається в пам'яті. Історія твердині нерозривно пов'язана з минулим міста, вхід до якого вона обороняла. Достеменно не відомо, коли з'явились перші укріплення над каньйоном Смотрича.  Ймовірно, що до ХІІ-ХІІІ століть там були дерев'яні фортифікації, згодом замінені кам'яними. 

     Історія замку продовжується з кінця ХІV століття, коли Кам'янець увійшов до складу Великого князівства Литовського. Тоді ж починається розбудова Старого замку - веж, охоплених кам'яним муром. На початку ХVІІ ст., намагаючись краще захистити фортецю від вогнестрільної зброї, перед нею зводять земляні вали - так званий Новий замок. На жаль, за висотою нові укріплення перевищували старі, тож, коли у 1672 році турецькі війська захопили Новий замок, оборона кам'яної фортеці вже не мала сенсу.

     Кам'янець повернувся до складу Речі Посполитої у 1699 році. Поляки підтримували обороноздатний стан фортеці аж до 1793 року. В ній свого часу утримувався народний герой Устим Кармелюк. На честь нього одна з веж - Папська - часом називається Кармелюковою.