Технології нашого сьогодення

У міській дитячій бібліотеці організовано виставку-інформатор "Технології сьогодення".

Коли говорять про майбутні технології, мають на увазі інновації, що вже сьогодні змінюють наше життя, а у найближчі роки визначатимуть нову реальність. Сюди входить не лише IT, а й інші ніші. 

   Говорячи про те, які є технології сьогодні, не можна не згадати штучний інтелект, який точно стане фундаментом більшості цифрових рішень. Біотехнології стануть фундаментом проривів у створенні нових ліків й подоланні хвороб. Робототехніка еволюціонуватиме від окремих промислових роботів до автономних систем транспорту, логістики й обслуговування.          

     Світ стрімко змінюється. Ще кілька років тому роботи здавалися чимось із фантастичних фільмів, а сьогодні вони вже збирають товари на складах, допомагають у лікарнях і навіть виступають на концертах. Технології майбутнього — це вже не про далекі горизонти, а про те, що відбувається прямо зараз. І найцікавіше: саме ви можете  стати тими, хто творитиме ці зміни. 

      Запрошуємо до знайомства!

         

                                         Соборна Україна - навіки єдина! 

     Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.
     22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
     Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі. 

     Запрошуємо до перегляду відеоролика "День Соборності України" від каналу "Подорож у часі".

             Незвичайні свята: День капелюха або День головного убору
      15 січня щорічно відзначають незвичне свято –День капелюха. Пропонуємо взяти свій улюблений головний убір і відзначити разом з жителями Європи це веселе свято. Справа в тому, що капелюхи чарівні на всіх. Вони покривають облисіння у чоловіків, маскують погане волосся, є відмінною заміною сухому шампуню. По суті, вони ідеальне рішення для всього, що відбувається в перукарні. І навіть якщо у Вас немає проблем з волоссям, вони все одно корисні. Це тому, що вони дозволяють дуже легко продемонструвати свій дивовижний стиль. 

     Капелюхи носять для захисту від яскравого сонця або мокрого снігу, на урочистих і релігійних подіях, для тепла або в якості модного аксесуару. А ви знали, що в минулому столітті капелюхи були показником соціального статусу? Історія їх існування налічує не одне тисячоліття. 

     Спочатку капелюхи використовувалися не тільки для того, щоб прикрити голову від негоди, а мали особливе значення. Вони символізували статус власника і навіть вважалися наділеними магічними властивостями. Але найцікавіший період в історії походження капелюхів почався в середньовічній Європі. Саме тоді з'явилися прообрази моделей, які існують і сьогодні. 

     Довгий час капелюх служив своєрідною візитною карткою і демонстрував належність до певного стану. Так, солом'яні моделі вважалися долею селян і міської бідноти. А ось багаті і знатні люди не відмовляли собі в розкішних, вигадливо декорованих вовняних і шовкових головних уборах. Причому, на перших порах жіночі моделі були куди як скромніше, тон задавали чоловіки.         Колосальну роль в історії капелюха зіграла Франція - вірніше її королівські двори 16-17-го століть. Саме тоді розкіш і гламур були зведені в культ, і навіть з'явився вираз «версальський диктат». Мода, прийнята при дворі Людовика XIV, стрімко поширилася по Європі. 

     Історія крислатого капелюха розвивалася за власним сценарієм. Розкішні крислаті моделі з мережив і атласу прикрашалися гірляндами квітів, об'ємними пір'ям, плюмажами і навіть тематичними композиціями. Верхівку такого капелюха могла вінчати мініатюрна модель вітрильника, «фруктовий кошик» або композиція, що імітує зграйку екзотичних пташок.

      Фантазій тодішнім дизайнерам було не позичати. Чого коштували тільки вази з живими квітами - наймодніший варіант при французькому королівському дворі. Історики моди стверджують, що один з найцікавіших фактів з історії капелюхів відноситься саме до періоду 18 століття - зараз би це назвали інсталяцією. Капелюшники XVIII створювали «живий» декор. У моделі вшивається спеціальний механізм, завдяки якому прикрашали її метелики або пташки, які починали рухатися. 

       Дуже багато чого змінив прихід нового століття - епоха витонченого рококо пішла в минуле. І разом з тим в моду прийшли абсолютно нові фасони. Французька мода розширювала свої кордони. І якщо в чоловічій моді - особливо у військовій формі - ці головні убори відмінно прижилися, то в жіночій вони повноправно з'явилися майже два століття тому. 

      У 1980–х роках були популярні екстравагантні капелюхи, а на початку 21 століття яскраві головні убори повернулися хвилею самих різних капелюхів. Деякі нові колекції неможливо описати інакше, як скульптури для носіння. Не дарма багато поп –зірок зробили капелюхи невід’ємним атрибутом своїх виступів. 

      Сьогодні в Україні відроджується культура капелюхів, а серед дизайнерів багато українців. Можливо саме Ви носите головні убори лише взимку, але думаємо День капелюха дещо змінить ваше ставлення до них. Все-таки не даремно вони вже стільки століть міцно влаштувалися в нашому гардеробі.

     Запрошуємо переглянути відеоролик про виникнення капелюха.

                                   Осяяна любов'ю до дітей:  Оксана Сенатович

     Оксана Сенатович народилася 2 січня 1941 р. в м. Бережани, у сім’ї вчителів. Після закінчення у 1957 р. школи, навчалась у Львівському політехнічному інституті. Працювала інженером на заводі, в науково-дослідному інституті легкої промисловості, була на профспілковій роботі, але справжнє своє покликання знайшла на літературній ниві.

Путівку в поетичний світ О. Сенатович дала газета “Вільне життя” ще у 1959 р. Згодом були публікації в журналі “Жовтень” (1960, № 1).
     У 1961 р. у Львові вийшла колективна поетична збірка “Яблуневий цвіт”, серед 28-ми авторів якої представлена і О. Сенатович.
     О. Сенатович виступала в поезії і для дітей, і в поезії для дорослих читачів. Останнім припали до серця, зокрема, її збірки віршів “Стебло”, “Діапазон весни”, “Обличчям до голуба”, “Голубий голос”, “Чоловік з трояндою”. А сучасну українську дитячу літературу не можна уявити без О. Сенатович.
     Коли ще працювала на профспілковій роботі, займалася профорієнтацією школярів і тоді ж почала писати вірші для учнів молодших класів. Так народилася її книжка для дітей “Червоні лелеки” (1970). Свої вірші для дітей поетеса часто друкувала у журналах “Барвінок”, “Малятко”, в календарі “Дванадцять місяців”. Широко відомі її книжки для найменших читачів: “Червоні лелеки”, “Вісім сотень колобків”, “Вчиться Вересень читати”, “Сніговик”, “Живемо в одному домі”, “Шпаки на колесах”, “Соловейку, тьох-мажор”. Перу О. Сенатович також належить повість “Не виростуть хлопці без дощу”. Свого часу видавництво “Детская литература” в Москві випустила збірку віршів української поетеси в перекладі російською мовою під назвою “Непрочитаное письмо”.
     Подарунком українській молоді була збірка віршів сербського поета Й. Йовановича-Змая “Маленький велетень” у перекладі нашої землячки. Була редактором дитячого християнського журналу “Діти Марії”. О. Сенатович – член Спілки письменників України з 1976 р., була першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992).
      Померла О. Сенатович 31 березня 1997 р. в м. Львів та похована на Личаківському кладовищі

Запрошуємо послухати цікаві факти про Оксану Сенатович від Оксани Дмитришин, що прозвучали на Львівському радіо у передачі "Планета дітей".