Любомир Гузар - моральний авторитет нації

                                            (година духовності)

     26 лютого виповнилося б 90 років Блаженнішому Патріарху Любомирові Гузару.  Він народився 26 лютого 1933 року у Львові. Його батьки – Ярослав та Ростислава з роду Демчуків були дуже набожними, любов до Бога маленькому Любомиру привили саме вони. Сім'я раділа, коли Любомир, ще у шкільні часи, сказав, що хоче стати священиком.

     Освіту Любомир почав здобувати у Львові – тут він закінчив народну школу та перший клас гімназії. 

     У 1944 році сім'я була вимушена емігрувати до Австрії – Ярослав Гузар потрапив у списки НКВС на заслання до Сибіру. Похапцем зібравши речі, сім'я виїхала вночі до Зальцбурга.

У Зальцбурзі Любомир продовжив навчання – у гімназії, яку заснували емігранти-професори.

     Ще в Зальцбурзі Любомир написав листа до малої духовної семінарії у Стемфорді. Її керівник відповів хлопцю, аби той звернувся до нього по прибуттю до США.

      Переїзд до США припав на 1949 рік – тоді Америка та Канада дозволили емігрантам приїздити в їхню країну, навіть не маючи роботи. Єдиною вимогою було запрошення від когось, хто живе у США. 

     Такого листа родині Гузарів надав колишній однокласник Ярослава – і сім'я вирушила за океан. Згодом було навчання у малій духовній семінарії  у Стемфорді, здобуття ліценціата богослов'я та був висвячений на священика у Стемфордській єпархії. Згодом закінчення богословських студій і здобуття ступеню "доктор богослов'я", таємне висвячення Йосипом Сліпим на єпископа та церковне визнання цього висвячення аж за 19 років. 

 

     "Моя мрія у житті – бути людиною", – це кредо блаженніший проніс крізь все життя. Непохитно йшов з ним змалку.

     Перша паства у Любомира Гузара з'явилася у п'ятдесятих в США. Одночасно йому доводилося працювати на двох роботах.
     Життєво важливий вплив на Гузара справив патріарх Йосип Сліпий, який очолював Українську Греко-Католицьку церкву у вигнанні. Його настановами керувався і коли боровся за її відродження в Україні. Та й потім впродовж всього свого життя.
     Любомир Гузар був одним із тих священнослужителів, хто відверто та наполегливо виступав за єдність віри. На зламі століть він очолив церкву в Україні. А Папа Римський висвятив його до кардинала.
     Втім, для Любомира Гузара усі завжди були рівними. Саме його щирість та мудрість викликали повагу у всіх, попри ранги та посади.
     Священослужитель казав, що в Україні бракує державних мужів – тих, кому болить за Україну. А от політиків багато, зауважував Гузар.

       Давно знайомий із ним Мирослав Маринович (проректор Українського католицького університету)

згадував, що ніхто й ніколи не почувався поруч із цією людиною принижено.

     Про Любомира Гузара часто говорили як про людину, в присутності якої політики та олігархи замовкають. Він казав, що з життя треба сміятися, і був по-дитячому простим у спілкуванні. 

                   10 цікавих фактів про Блаженнішого Любомира Гузара
     1. Любомир Гузар прожив в США 20 років, в Італії — 24 роки. Після 46 років еміграції у 1993 році повернувся в Україну та оселився біля Львова. «Мені стали сльози в очах. Я був на рідній землі», — так описував свої враження від повернення Блаженніший Любомир. Утім, отримати українське громадянство йому вдалося вже на посаді глави УГКЦ у 2001 році.

     2. Він спілкувався українською, польською, німецькою, англійською та італійською мовами, хоча скромно зізнавався, що знає більше.

     3. Був пластуном, належав до куреня з назвою «Червона калина», де його називали братчик Любко. На честь висвячення друзі-пластуни подарували йому чашку, яку попросили освятити нью-йоркського римо-католицького єпископа.

 
     4. У 1977 році таємно без згоди Папи Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на Верховного Архієпископа. Протягом 19 років він чекав підтвердження свого статусу єпископа.

     5. Після смерті папи Івана-Павла II у 2005 році Любомир Гузар став одним з кандидатів на Ватиканський престол (з-поміж 16 інших кандидатів).

     6. Любомир Гузар очолював Українську греко-католицьку церку десять років (2001 — 2011). За цей час йому вдалося чи не найважлівіше — перенести престол УГКЦ до Києва, фактично зробивши церкву всеукраїнською, поступово стираючи асоціації виключно із західною Україною, а також просуваючи її на схід. Він також став першим в історії УГКЦ патріархом, хто зрікся престолу.

     7. До останніх днів Любомир Гузар мешкав у семінарії в селі Княжичі біля Києва. Туди щодня приїздили різні люди, щоб порадитись або просто послухати його.

     8. Втративши зір, він не міг писати власноруч, але надиктовував тексти, які виходили як колонки в різних українських виданнях. Він також є автором чотирьох книг.

    9. Якось під час інтерв'ю, коли Гузар уже був незрячим, один з журналістів запитав Блаженнішого: «Для чого вам годинник, ви ж не бачите?» — «А той дзиґарок (годинник) говорить» — відповів він.

    10. Щодня о 20:00 Любомир Гузар вмикав «Радіо Свобода», щоб послухати підсумки дня та дізнатись останні новини.