Бобри: цікаві факти

     Сьогодні,7 квітня, у Міжнародний день бобра, запрошуємо на екологічну web-годину про цих симпатичних та корисних ссавців. 

     Бобер великий ссавець. Довжина тулуба 1-1,3 м. Висота від землі до плечей 30-35 см. Вага до 30 кг. Належить до ряду гризунів, в якому за габаритами його перевершує тільки капібара з Південної Америки. Сімейство бобрових налічує всього два види. 

     Спосіб життя напівводяний. Мешкає в середній смузі. Ареал поширення протягом століть сильно зменшувався в зв’язку зі знищенням бобрів заради їх цінного хутра. Завдяки діяльності товариства захисту природи, популяція цих гризунів помітно зросла. Сьогодні масштаб розселення тварин можна порівняти з рівнем 17-го століття.

     Живуть сім’ями, в так званих, хатках з гілок і стовбурів дерев. Зовні житло щільно обмазане глиною. Необхідність в такому будівництві викликана низкою природних причин. В сирій болотистій місцевості, де зазвичай проживають бобри, неможливо вирити суху нору, тому їм доводиться створювати свої «апартаменти» вище рівня води. Така споруда дозволяє вести активний спосіб життя і в зимовий час.

    Вхід в боброву хатку завжди знаходиться під водою, не дивлячись на те, що сама хатка розташована вище її поверхні.

     Будують не тільки хатки, але й гідротехнічні споруди. Бобрам для комфортного життя потрібна водойма зі стоячою водою. За необхідності вони створюють загату в руслі будь-якого струмка, перегороджуючи його греблею. Рівень рідини контролюють за допомогою спеціальних каналів. Їх же використовують для постачання будівельного матеріалу.

     Бобри охайні. Вони не засмічують екскрементами і залишками їжі своє житло і територію гідротехнічних споруд. А для ретельного очищення власної шерсті природа наділила їх спеціальним роздвоєним пальцем на лівій нозі.

    Ще однією фізіологічною особливістю бобра є нижня губа, яка дозволяє тварині гризти і харчуватися під водою, без загрози захлинутися.

     Обсяг дихальної системи допомагає бобру бути від водою до 15 хвилин і пропливати більше 500 метрів. Здатність відмінно плавати забезпечує жорсткий хвіст у формі весла.

     Бобри роблять запаси на зиму, але зберігають їх на відміну від інших передбачливих гризунів, в напівзатопленому вигляді. Для того щоб в зимові морози до їжі був доступ з води під льодом. Обсяги запасів сягають десятків кубометрів.

     Парування бобрів відбувається під водою. Шлюбний період припадає на зиму. До останнього місяця весни триває виношування дитинчат. Бобрята в кількості 2-4 штук вже через кілька діб плавають у воді поряд із матір’ю.

     Для контактів між собою бобри мають кілька способів.

Роблять мітки за допомогою залози внутрішньої секреції, розташованої біля основи хвоста.

Ротом вони видають звуки, що нагадують свист. Але найбільш вживаний шумовий сигнал в арсеналі тварин – різкий удар хвостом об поверхню води. Найчастіше він повідомляє про небезпеку і закликає терміново пірнути.                           Іноді бобри дозволяють родинним представникам фауни жити у своїх хатках. Зокрема, це відноситься до ондатри.  

      Перетравлювати грубу їжу, що складається в основному з целюлози, допомагає особлива бактерія, що живе в шлунках бобрів. 

     Вражає швидкість, з якою гризуни справляються з поваленням дерев. На стовбур завтовшки 10 см їм потрібно не більше 5 хвилин наполегливої ​​праці. А з деревом завтовшки 40 сантиметрів дорослий бобер впорається за один день.

     Іноді бобри гинуть під ними ж поваленими деревами. Трапляються помилки і в розташуванні греблі. Часто вода в новоствореному водоймищі завдає шкоди людським будівлям, розмиває залізничні насипи.

     Бобри не вчать своїх дитинчат будувати хатки і греблі – всі вони вміють це з народження.

     Дитинчата бобрів проводять з батьками не менше двох років, перш ніж вступають у самостійне доросле життя. 

     У бобрів подвійні повіки. Одна пара повік, для перебування під водою – прозора. Багато інших тварин плавають під водою з відкритими очима, але ні в кого більше немає прозорих повік. Там, де плаває бобер, вода забруднена трісками, гілками, відходами будівництва. Тому прозорі повіки водночас захищають очі та дозволяють орієнтуватися під водою.

     Найбільша з коли-небудь виявлених бобрових гребель мала довжину близько семисот метрів. На сьогодні відомо, що найбільша боброва гребля знаходиться в Національному парку Вуд Буффало, Альберта, Канада. Вона має довжину 850 метрів.

     В неволі бобри живуть зазвичай набагато довше, ніж на волі – до сорока років.