Вітання, бібліогурманчики! Нарешті за вікном справжня весна, сонечко, тепло! Так і хочеться залишити все і майнути на вулицю до розваг, цікавих ігор, нових знайомств. Та бібліокафе пропонує усім книгогурманчикам не полишати читання цікавих книг, адже пригоди чекають на вас під кожною книжковою обкладинкою. Сьогодні пропонуємо продегустувати цікавезно-пригодницьку книжку українського письменника Павла Куща "Котовасія".
Народився Павло Кущ в селищі Андріївка Бердянського району Запорізької області. У рідному селі він закінчив середню школу. Саме тут написав свої перші твори. Павло Кущ тривалий час працював власним кореспондентом газети “Україна молода” по Донецькій області, з якою він зв’язав більшу частину свого життя. Саме в Донецьку 1999 року вийшла у світ перша дитяча книжка Павла Куща «Далі буде…» і, за словами автора, її напрочуд оптимістична назва вживалася не для красного слівця, бо невдовзі побачила світ ще й збірка гумору і сатири «Вечори на хуторі без «Тропіканки», за які Куща і прийняли до Національної спілки письменників України. Назва книжки “Далі буде…” виявилася пророчою, бо далі за кілька років цих книжок було вже дванадцять. Письменник жартував, що його «творчість — як сало з проріззю: книжки гумору виходять по черзі з дитячими книжками». Всі свої книжки Павло Вікторович писав на основі спогадів дитинства, яке минуло в селищі Андріївка Запорізької області.
У 1998-2000 рр. Павло Вікторович працює кореспондентом газети «Голос України». За цей час побачили світ збірки гумору та сатири «Вечори на хуторі без «Тропіканки»(1999), «Нові пригоди Анжеліки» (1999).
Згодом виходять збірки «Комарські острови» (2003), «Вогняна Земля» (2006), «Братани по розуму» (2011) та повісті для дітей «Ревин хутір» (2004), «КотоВасія» (2006, 2007).
У творах Павла Куща головними дійовими особами часто стають коти. Так, у фейлетоні «Як прокотилися вибори» на прізвиськах вусатих-хвостатих легко вгадуються політики: Кітах, Хвостовойтенка, Семилапенка, Мяуроз, Сіамоненка, Муркіс, Тимишенка, Котющенка… А в дилогії «КотоВасія» (2006, 2007) та «Нявмуар-р або На третій від Сонця» (2011), кіт-прибулець приземлився у країні Муркаїна. Дізнаєтесь, де саме, за назвами міст: Котецьк, Нявкеївка, Мур-р-ріуполь?
Незвичайним пригодам, які сталися з прибульцями із чужих світів далеких міжзоряних галактик в чарівному місті Котецьк, присвячено твори «Метеорит» (2012), «Небувала “котострофа”» (2017):
На цей час Павло Вікторович – автор більше десятка книжок гумору, сатири та повістей для дітей. Він – лауреат літературних премій ім. Остапа Вишні та ім. Лесі Українки, переможець всеукраїнського творчого конкурсу НСЖУ “Золоте перо”, нагороджений відзнакою “Золота медаль української журналістики”, лауреат обласних премій імені Павла Байдебури, імені Григорія Кривди, загальноукраїнського конкурсу політичної сатири «Золота ратиця», всеукраїнського конкурсу на кращі твори для дітей «Золотий лелека», регіонального фестивалю-конкурсу «Книга Донбасу», переможець творчих конкурсів на краще гумористичне оповідання журналу «Перець» та газети «Веселі вісті». Лауреат премії імені Остапа Вишні.
Член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України.
Народився Павло Кущ в селищі Андріївка Бердянського району Запорізької області. У рідному селі він закінчив середню школу. Саме тут написав свої перші твори. Павло Кущ тривалий час працював власним кореспондентом газети “Україна молода” по Донецькій області, з якою він зв’язав більшу частину свого життя. Саме в Донецьку 1999 року вийшла у світ перша дитяча книжка Павла Куща «Далі буде…» і, за словами автора, її напрочуд оптимістична назва вживалася не для красного слівця, бо невдовзі побачила світ ще й збірка гумору і сатири «Вечори на хуторі без «Тропіканки», за які Куща і прийняли до Національної спілки письменників України. Назва книжки “Далі буде…” виявилася пророчою, бо далі за кілька років цих книжок було вже дванадцять. Письменник жартував, що його «творчість — як сало з проріззю: книжки гумору виходять по черзі з дитячими книжками». Всі свої книжки Павло Вікторович писав на основі спогадів дитинства, яке минуло в селищі Андріївка Запорізької області.
У 1998-2000 рр. Павло Вікторович працює кореспондентом газети «Голос України». За цей час побачили світ збірки гумору та сатири «Вечори на хуторі без «Тропіканки»(1999), «Нові пригоди Анжеліки» (1999).
Згодом виходять збірки «Комарські острови» (2003), «Вогняна Земля» (2006), «Братани по розуму» (2011) та повісті для дітей «Ревин хутір» (2004), «КотоВасія» (2006, 2007).
У творах Павла Куща головними дійовими особами часто стають коти. Так, у фейлетоні «Як прокотилися вибори» на прізвиськах вусатих-хвостатих легко вгадуються політики: Кітах, Хвостовойтенка, Семилапенка, Мяуроз, Сіамоненка, Муркіс, Тимишенка, Котющенка… А в дилогії «КотоВасія» (2006, 2007) та «Нявмуар-р або На третій від Сонця» (2011), кіт-прибулець приземлився у країні Муркаїна. Дізнаєтесь, де саме, за назвами міст: Котецьк, Нявкеївка, Мур-р-ріуполь?
Незвичайним пригодам, які сталися з прибульцями із чужих світів далеких міжзоряних галактик в чарівному місті Котецьк, присвячено твори «Метеорит» (2012), «Небувала “котострофа”» (2017):
На цей час Павло Вікторович – автор більше десятка книжок гумору, сатири та повістей для дітей. Він – лауреат літературних премій ім. Остапа Вишні та ім. Лесі Українки, переможець всеукраїнського творчого конкурсу НСЖУ “Золоте перо”, нагороджений відзнакою “Золота медаль української журналістики”, лауреат обласних премій імені Павла Байдебури, імені Григорія Кривди, загальноукраїнського конкурсу політичної сатири «Золота ратиця», всеукраїнського конкурсу на кращі твори для дітей «Золотий лелека», регіонального фестивалю-конкурсу «Книга Донбасу», переможець творчих конкурсів на краще гумористичне оповідання журналу «Перець» та газети «Веселі вісті». Лауреат премії імені Остапа Вишні.
Член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України.
Отож, "Котовасія"... Що потрібно для найкращого відпочинку під час канікул? Відповідь на це питання знає кожен школяр, і вона надзвичайно проста: для щонайкращого відпочинку потрібно літо, сонце, річка і... повна відсутність контролю з боку дорослих! І звісно, таке не можливе в санаторії, таборі відпочинку чи на турбазі, де купа дорослих саме опікуються, аби ти не мав ані хвилини спочинку. А коли ти залишаєшся на літо вдома, батьки впевнені, що ти нікуди не дінешся, ні у що не втрапиш і нікуди не зникнеш...
Але хіба ж так буває? Якщо ти залишаєшся сам удома, то пригоди чекають на тебе просто за порогом. Не барись, перегортай сторінку та поринай у пригоди!
Цікавої книгодегустації!
Немає коментарів:
Дописати коментар