Життя, сповнене творчістю
     Микола Гоголь − один із найбільш знаних українців у світі. Щоб бути успішним у той час, він мав писати російською мовою. Однак, у його творах, зокрема, − історія та традиції України. А саме життя письменника залишається одним з найбільш загадкових і містичних. Найцікавіші факти про Гоголя до 215 річниці з дня його народження.
     Ім'я Микола Гоголь отримав на честь ікони Святого Миколая, яка визнана чудотворною. Вона зберігалася в церкві Великих Сорочинців. Там же жили батьки письменника.
     У Гоголя були неординарні захоплення. Письменник відчував пристрасть до рукоділля. В'язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.
     Микола Васильович любив готувати і часто пригощав друзів галушками та варениками. Ще він варив особливий напій з козячого молока з додаванням рому, який жартома називав "гоголь-моголь".
     Письменник обожнював мініатюрні видання. Не люблячи і не знаючи математики, він виписав математичну енциклопедію тільки тому, що вона була видана в шістнадцяту частку аркуша (10,5х7,5 см).
     Гоголь ходив по вулицях і алеях зазвичай з лівого боку, тому постійно стикався з перехожими. А ще письменник дуже боявся грози. За словами сучасників, негода погано діяла на його слабкі нерви.
     Микола Васильович завжди соромився власного носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всх портретах письменника ніс виглядає по-різному.
     Гоголь був вкрай сором'язливий. Як тільки в компанії з'являвся незнайомець, письменник зникав з кімнати. Дехто навіть говорив, що його настрій моментально псувався, якщо в кімнату входила незнайома йому людина.
     Гоголь часто, коли писав, катав кульки з білого хліба. Друзям він говорив, що це допомагає йому у вирішенні найскладніших завдань.
     У кишенях Гоголя завжди лежали солодощі. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його, ховав, а потім гриз шматки за роботою або розмовою.
     Відвідуючи в 1839 році Рим, Гоголь заразився малярією. Хвороба відступила, але її наслідки стали фатальними. Ускладнення, що викликали у Гоголя припадки, непритомність і видіння, робили його одужання складним і тривалим.
     Містичний твір Гоголя "Вій" за твердженням письменника є народним переказом, який він, нібито, чув. Але дослідники не змогли знайти жодних згадок або народних легенд, які б хоч віддалено нагадували сюжет "Вія".
     Прийнято вважати, що в ніч на 12 лютого 1852 року Гоголь спалив другий том "Мертвих душ". До третьої години ночі він ревно молився, після чого спалив вміст свого портфеля, а потім ридав до ранку в своєму ліжку.
     У своєму заповіті за 7 років до смерті Гоголь попереджав, щоб його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання. Це стало причиною багатьох містичних припущень, нібито письменника поховали у стані летаргічного сну.
     Перепоховання праху письменника згодом спровокувало масу версій. За однією з них Гоголь лежав у труні, як і належить небіжчикові. За іншою - голова його була повернута набік, За третьою - в труні не було черепа.
Третя версія знайшла відображення в романі М.О.Булгакова "Майстер і Маргарита". Як відомо, очільника Массоліта Берліоза поховали без голови, яка в найвідповідальніший момент зникла.
     Запрошуємо також переглянути відеомозаїку про життєвий та творчий шлях М.В.Гоголя.