День книги в м'якій обкладинці

30 липня проводиться День книги в м'якій обкладинці. Вони вперше з'явилися в 19 столітті. Чи був час, коли хтось запитував вас, чи ви надаєте перевагу книжкам у м'якій або твердій обкладинці, електронним книгам? Можливо, вам кілька разів ставили це питання, і ви відповідали, що не любите електронні книги? Досить часто люди кажуть, що воліють до книги в м'якій та твердій обкладинці, але не можуть назвати точну причину.

На сьогодні видано близько 130 мільйонів книжок. Хоча ми не можемо назвати їх точне число, але за даними Google, виходить, що це близько 130 мільйонів книг! Всі ці книги точно не помістяться на книжковій полиці.

Отож… Книга у м’якій обкладинці з’явилася завдяки… залізниці. У першій половині ХХ ст. залізниця була основним способом мандрівок на великі відстані.

Хоча книги і вважалися гарним варіантом провести час, але були доволі дорогими, досить великими і важкими, що робило їх не дуже зручними для перевезення й читання в обмеженому просторі. Ось так і сталося, що перші книжки у м’якій обкладинці були розраховані на пасажирів залізниць.

День книг у м’якій обкладинці почали відзначати в Англії ще у 1935 році. Ідея випуску таких книжок кишенькового формату народилася у Аллена Лейна і зробила революцію у видавничій справі, забезпечивши масові тиражі як популярних, так і класичних творів.

До речі, у нашій бібліотеці є багато цікавих книжок із різними обкладинками. Вони чекають на зустріч з тобою!

Приємного читання!

Ось як усе починалось.

                                      Підземна Україна. Печера Скитська

     Печера знаходиться у Чернівецькій області на околиці села Звенячин і більшості відома під назвою "Гострі Говди".

     Довжина її ходів перевищує 3,5 кілометри, вони здебільшого нагадують тріщини. Їх висота коливається від 3 до 5 метрів, а ширина – всього 1–2 метри.
     Серед спелеотуристів різноманітні ходи печери вже отримали оригінальні назви: тут є закручений лаз «Спіраль», найважче місце іменується «Духовка», популярні ходи «Кончіта», «Горло» та безліч інших. Головна визначна пам’ятка Скитської печери – гіпсові кристали, різноманітні за формою та відтінками. Але пробираючись лабіринтами печери більшість гостей прагнуть на власні очі побачити Кришталеву залу - найкрасивіше місце печери. Ну що, помандрували!?

     Вітання, читайлики! "Літературна карусель" продовжує возити-знайомити вас із книгами бібліотечного фонду.  На цей раз пропонуємо познайомитися-прочитати книжку американської письменниці Сесилії Джемісон "Леді Джейн" створеної на рубежі 20 ст. 

     Цією історією дівчинки-сироти, сповненою неймовірних поворотів долі, таємниць і майже детективних обставин, уже більше століття зачитуються діти і підлітки. І сьогодні вона хвилює, переконує, викликає співчуття, а часом і сльози — недарма ця талановита книга по праву увійшла в золотий фонд світової літератури для дітей. Самотнє дитя леді Джейн, що протистоїть жорстокому і холодному світові, виходить переможцем у цій боротьбі — завдяки душевній красі, твердості характеру і вмінню бути вдячною і милосердною. 

   Це зворушлива і трохи наївна історія про маленьку дівчинку, яка раптово залишилася сиротою. Джейн разом із мамою їхала у поїзді, де познайомилася з молодим джентльменом, який подарував їй чаплю. Але коли Джейн з мамою зійшли з поїзда, мамі різко стало погано і вона раптово померла. Джейн із чаплею випадково виявляється у меркантильної місцевої мадам, яка вирішує отримати вигоду від продажу речей, що залишилися після смерті мами Джейн і прийнявши на себе видиму турботу про сирітку. Мила Джейн відразу стає улюбленицею округи і всі сусіди її люблять. Але з часом справи у мадам йдуть гірше і вона з Джейн повертаються до старого будинку.
     І для дівчинки настають украй складні часи. Досить захоплюючий роман, багато цікавого про звичаї американського суспільства на початку 20 століття. І хоча місцями здається, що автор трохи переборщує, коли описує долю Джейн, що підросла, загалом книга подобається читачам і залишає позитивні враження.

 

      

  Незважаючи чим пригощає нас літня погода - виснажливою спекою чи приємною прохолодою, в дитячій бібліотеці завжди вирує життя. Робочі моменти літа.

                                               Підземна Україна. Печера Млинки

     Печера розміщена поблизу села Залісся Тернопільської області. Млинки – це печера для справжніх екстремалів та любителів адреналіну. Пересуватися по печері не легко, адже потрібно протискуватись крізь щілини, повзати на животі, перелазити через кам’яні брили та долати перешкоди.

     Млинки – це гіпсова печера загальною довжиною майже 48 кілометрів. У більшості її галерей стіни рясно вкрити гіпсовими кристалами різних розмірів, забарвлених у білий, жовтий, чорний та червоний кольори кристалічним снігом. Печера дуже волога, але має температуру 10-11°С в будь-яку пору року.
     Кажуть, що на землях, де розташована печера, колись було Сарматське море і тому печерні лабіринти утворились через тріщини на морському дні. Море висохло, а гіпсове лабіринтове дно залишилось.
      Для відвідування необхідно мати спецодяг і спорядження. Та мандруючи  онлайн разом з нами необхідні лише гарний настрій та зацікавленість. Помандрували!?

       Дитяча бібліотека продовжує приймати подарунки! Цього разу колекцію іграшок нам подарували наші юні користувачі Вікторія та Михайлик Борики. 

     Усі іграшки знайшли своє місце в нашій ігровій кімнаті та активно використовуються юними відвідувачами.

     Велике дякую Вікторії та Михайлику Борикам за гарний подарунок!

       Вітання, читайлики! Надворі - екватор літа з яскраво-пекучим сонцем, затишним тіньочком та спекотно-теплим повітрям. Тож і книжку "літературна карусель" хоче порекомендувати схожу на літо, а саме "Дике літо в Криму" Зірки Мензатюк. Хто ж така Зірка Мензатюк? Це сучасна українська письменниця, талановитий журналіст і володарка низки престижних літературних премій. Перш за все автор прославилася завдяки яскравим і захоплюючим дитячим книгам, наповненим веселими пригодами, чарівними персонажами і істинно українськими мотивами. В цілому творчість Зірки Мензатюк має яскраво виражений національний мотив. Автор відноситься до тих сучасних письменників, які в своїх творах активно розвивають рідну мову і культуру.
     «Дике літо в Криму» – гостросюжетна повість про літні канікули на кримському узбережжі, про дружбу київської школярки Наталочки з татарськими ровесниками. Оселившись у наметі на дикому березі моря, допитлива п'ятикласниця зіткнеться з несподіваними небезпеками й загадками, втраплятиме у моторошні пастки. Та найбільшою таємницею стане коштовний срібний пояс, схований 1944 року, коли татарів насильно вивозили з рідного Криму. Однак Наталочка та її нові друзі ще не знають, що цю реліквію розшукують не тільки вони...

                                                    Всесвітній день Емоджі
     17 липня відзначається всесвітній день емоджі. Емоджі - це піктограми (графічні символи), які зазвичай мають яскравий, "мультиплікаційний" вигляд і використовуються в текстових повідомленнях. Емоджі надзвичайно різноманітні - це обличчя, персонажі, погодні явища, транспорт, предмети, їжа, рослини, тварини або знаки, які означають емоцію чи дію. Коли нам не вистачає міміки, жестів та інтонації, щоб передати свої відчуття, на допомогу готові прийти емоджі. Найчастіше їх можна зустріти в постах соціальних мереж, яким вони додають потрібного емоційного забарвлення. Популярність емоджі в спілкуванні онлайн надзвичайна, тож не дивно, що існує особливе свято - Всесвітній день емоджі. Цю подію щороку відзначають 17 липня.
                  Як виникла ідея відзначати всесвітній день емоджі?
     Емоджі з’явилися разом з комп’ютерами та смартфонами - так вважає більшість людей. Але насправді корені подібних символів сягають у далеке минуле, в якому про комп’ютери ще навіть не йшлося. Відомо, що в 1881 році в американському гумористичному журналі "Puck" було опубліковано іронічну статтю про типографське мистецтво. В якості зразків художніх досягнень типографів представлялися стилізовані зображення чотирьох облич, складених з розділових знаків, які виражали радість, смуток, подив та байдужість.
     Попередники емоджі - смайлики - з’явилися в 1982 році завдяки програмісту Скотту Фалману з університету Карнегі – Меллона в США. Використовуючи університетську онлайн – дошку оголошень, вчений помітив, що багато користувачів люблять жартувати в своїх повідомленнях, але йому іноді бувало важко зрозуміти серйозність чи сарказм таких постів.
Фалман почав міркувати над тим, як можна компенсувати в текстовому онлайн – спілкуванні відсутність невербальних знаків, таких як вираз обличчя чи рухи тіла. Зрештою, він розмістив оголошення, в якому запропонував усі повідомлення супроводжувати одним з двох знаків - усміхненим або серйозним зображенням обличчя. За лічені місяці ця новація не тільки прижилася в університеті Карнегі – Меллона, але й розповсюдилася на інші університетські мережі.
                                           Сігетака Куріта
      Власне емоджі в їх сучасному вигляді з’явилися в Японії. В 1999 році художник Сігетака Куріта, який працював в команді розробників платформи мобільного Інтернету "i-mode" для оператора зв’язку DOCOMO, винайшов спосіб передачі інформації лаконічним і привабливим способом, наприклад, замінивши слова "хмарно" чи "сонячно" в прогнозі погоди спеціальними піктограмами. Було створено 176 зображень розміром 12×12 пікселів, які можна було вибрати в інтерфейсі «i-mode» та відправити на мобільні телефони як окремі символи.
      Набір символів складався з об’єктів та персонажів замість облич і серед інших включав зображення погоди (парасолька, сонце, хмари), руху (автомобіль, літак, корабель), технологій (телефон, телевізор), фаз Місяця та інших явищ. Але ці зображення не були суто інформаційними, а передбачали наявність емоційного підтексту, приміром, шляхом додавання символу «сердечко».
     Зараз колекція емоджі Сігетаки Куріти демонструється в Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку, а на початку 2000-х ця ідея мала поширення лише в Японії. Символи не були стандартизованими, оскільки кожним оператором мобільного зв’язку було розроблено свій набір емоджі. Частково вони повторювалися, а деякі не відображувалися в іншій мережі.

                                                     Цікаві факти про змій

     Щорічно 16 липня святкують Всесвітній день змій (World Snake Day). Походження цього свята на сьогоднішній день поки не відомо. Проте, воно відзначається ентузіастами, які прагнуть зберегти дику природу в усьому світі з великим натхненням. Мета цього дня – допомогти людям дізнатися більше про цих рептилій і про те, який внесок вони роблять у світ тварин. 

     Змії – одні з найдавніших міфологічних персонажів. Наразі відомо близько 3400 видів змій, що мешкають від напівзамерзлої тундри до вологих джунглів екватора і більшості світових океанів. Змії є високоефективними хижаками і відіграють важливу роль у підтримці природної рівноваги. Змії також вражають тим, що вони мають доісторичне походження, тим самим повертаючи нас до минулого, коли на землі панували рептилії. 

     У грецькій міфології бог медицини Асклепій (у римській міфології Ескулап) з'являється у вигляді змії, яка врятувала народ від хвороби і смерті, він зображується з палицею, оповитою змією. Цей міф став прообразом емблеми медицини – чаші, оповитої змією, а також назви одного з видів змій – полоза ескулапова (лат. Zamenis longissimus), рідкісного і неотруйного, занесеного до Червоної книги України. 

     Змії мають найрізноманітніші розміри – від пітонів і удавів, які можуть сягати 10 метрів, до сліпозмійок, які можуть уміщатися на монеті. Також змії мають різноманітне забарвлення. Найдовша в світі змія – пітон сітчастий (лат. Broghammerus reticulatus). 

     Змій у світі безліч, але не всі вони отруйні або небезпечні. Більшість із них бояться людей так само, як їх бояться люди. На Землі змії водяться практично всюди. Їх немає лише на деяких островах і на одному континенті — Антарктиді. 

     Пропонуємо вашій увазі цікаві факти про змій. 

1. Змій можна зустріти практично у всьому світі, вони не живуть на північному та південному полюсі, а також їх немає в Новій Зеландії, Ісландії та Ірландії. 

2. Згідно з легендою саме Святий Патрік вигнав усіх змій з острова. Та вчені обґрунтовують відсутність змій в Ірландії тим, що у період, коли змії розповсюджувались по землі ця територія вже була островом. 

3. Чим тепліше тіло змії, тим швидше вона перетравлює свою здобич. Як правило, цей процес триває 3–4 дні, але дуже великі змії, такі як анаконда, можуть перетравлювати їжу до кількох тижнів. 

4. Змії не можуть жувати їжу і тому змушені ковтати її повністю. Рот змії дуже пластичний, специфічна форма черепа та не суцільна нижня щелепа дають змогу проковтнути здобич яка може бути вдвічі більшою ніж сама змія. 

5. У світі налічується понад три тисячі видів змій, з яких приблизно 750 є отруйними та понад 250 — можуть вбити людину лише одним укусом. 

                                        Підземна Україна. Печера Вертеба
     Гіпсова печера Вертеба в Більче-Золотому - одна з найбільших у Європі. Довжина підземних ходів становить 7820 м. - екскурсійний маршрут біля 1 км. Печера складається з широких галерей, розділених вузькими перемичками. Середньорічна температура в печері 9-10 градусів при відносній вологості 92-100%.
    Сьогодні печера знаходиться під наглядом працівників Борщівського історичного музею, які продовжують її дослідження і проводять екскурсії у Вертебу, а також знайомлять відвідувачів з експозицією в самій печері.
Музей-печера — це неабияке враження. З перших хвилин гості потрапляють в світ зниклої понад 5000 років цивілізації...
    У XIX ст., коли ці землі належали князям Сапегам, у печері було знайдено понад 300 цілих керамічних судин і величезна кількість фігурок, черепків, кам'яних і кістяних знарядь праці, які відносяться до Трипільської культури.
     Велика частина з них осіла в різних польських музеях, але деякі предмети можна побачити в Борщівському краєзнавчому музеї. У Вертебі відкрита печера-музей трипільської культур, де експонується колекція скульптур і кераміки у трипільському стилі.
      Екскурсійний маршрут у Вертебі, прокладений залами та коридорами печери, має довжину 1000 метрів. Для більш підготовлених відвідувачів створений спортивний спелеомаршрут.
У лівій частині печери, біля екскурсійного маршруту розміщена «трипільська лежанка» — місце, де древні трипільці, можливо, здійснювали ритуальні обряди або просто відпочивали. Її вимощено фраґментами мальованої трипільської кераміки, обмащено глиною і потім обпалено.
     Центральне місце експозиції займає діорама зі скульптурами, розміщена в найбільшому залі печери (зал Леона Сапеги, названий іменем дослідника печери). У глибині південно-західної частини залу розміщено скульптуру давнього трипільця, який виходить з темного ходу і несе невеликий глечик, а в лівій руці тримає смолоскип, освічуючи собі шлях. У західній частині залу сидить «давній майстер», який виготовляє кістяну мотику. Важливе значення в діорамі займає мальований трипільський керамічний посуд. Орнамент, нанесений на посуд, аналогічний зразкам розпису на кераміці, знайденій під час розкопок трипільської культури у печері Вертеба. Кераміка представлена двома біноклевидними посудинами, 5 великими зерновиками, 4 мисками, 5 середніми посудинами.
     В невеликому залі «Кают—компанія» під час Другої світової війни перебував штаб одного з загонів УПА. За спогадами місцевих жителів, після війни тут знайшли друкарську машинку та генератор.
     В правій частині печерного району «Хатки» під час війни проживали 65 євреїв, які переховувались від німців. З того часу на «Хатках» залишились кам'яні перегородки, які розділяли місця проживання окремих сімей. Планується в підземному музеї створити розділ, присвячений цим подіям.
     Тут же, на «Хатках», під час поглиблення печерних ходів виявили культурний шар періоду трипільської культури. Відвідувачі мають змогу оглянути фрагменти керамічного посуду і майже цілий великий глечик.
     Продовжуючи екскурсію правою частиною печери, можна натрапити на ще один археологічний розкоп. На ньому розчищено великі керамічні фрагменти зерновика, залишки вогнища, ріг тура, частина рогу оленя, невелика чашечка і майже ціла миска. Ці знахідки пролежали в печері понад 5 тисяч років.

                                        Держава наша є і вічно буде!
     15 липня 2024 року Україна вперше відзначатиме День Державності. Ще торік це свято припадало на 28 липня. Його запровадили з ініціативи президента як нагадування про витоки України і приурочили до Дня хрещення Київської Русі та пам’яті князя Володимира Великого.
     Свято відзначають всього втретє, а воно вже встигло змінити свою дату. Оскільки символічно становлення української державності пов’язують зі становленням християнства як домінуючої релігії та культурного вектору Русі, воно співпадає зі вшануванням пам’яті Володимира Великого, який і обрав цей шлях. Цей історичний діяч канонізований церквою, тож вшановують його як святого. Так День Державності отримав прив’язку до церковного календаря.
     Хоча День Державності приурочений до Дня хрещення Русі, у це свято згадуємо всі етапи державотворення та людей, без яких Україна не сталася б як держава.
     Київська Русь та Володимир Великий заклали фундамент держави з європейським вектором розвитку культурно-релігійного простору, розбудову якого продовжили Галицько-Волинське князівство, козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
     Функцій у свята чимало: берегти історію, комунікувати у світі, бути ще одним способом боротися з російською пропагандою.

      Сезон подарунків у дитячій бібліотеці триває! Нещодавно ми писали який гарний книжковий подарунок зробив бібліотеці наш юний користувач Даниїл Салуян. Та на цьому справа не закінчилася. Вчора Даниїл разом з мамою принесли в подарунок для юних користувачів бібліотеки цілу колекцію чарівних м'яких іграшок-ведмедиків, серед яких ще й гарненьке каченятко-Поночка. 

      Велике  дякую  Даниїлу та його мамі за щедрі дарунки для бібліотеки!

      Вітання, книголюби! Незважаючи на літню спеку, "літературна карусель" продовжує знайомити усіх допитливих та цікавих із захопливими книжками, що є у нашій бібліотеці. Сьогодні пропонуємо до вашої уваги серію книг "1000... ".  

     Отже...  "1000  загадок Всесвіту". А чи знаєш ти, як утворився наш Всесвіт і які існують щодо цього гіпотези? Чи самотня людина у Всесвіті, чи все ж є життя на Марсі?

Чи існують інші галактики і чи можемо ми зрозуміти «братів по розуму»? Скільки зірок на небі і чим відрізняється зірка від планети? Як народжуються і помирають зірки і з чого складається Сонце? HJIO — блискуча містифікація чи реальність?
На ці та багато інших, найзагадковіших, найцікавіших та найзаплутаніших запитань відповість ця захоплююча книжка.

     "1000 таємниць планети Земля". Наша Земля сповнена таємниць і чудес. Факти, про які розповідає ця книжка, вражають і дивують. Чи йде мова про океанські глибини, тропічні ліси, клітини чи про зовсім будні речі, що нас оточують, — ви бачите чимало цікавого, завдяки чому подивіться на світ іншими очима. 

     "1000 дивовижних фактів" Невже всі ці історії, зібрані з усього світу, не вигадані?! І про чоловіка, який з'їдав 30 пакетів картопляного пюре за тиждень? І про дітей із Техасу, які щодня долали найдовший у світі шлях до школи? Усе правда! Ця книжка сповнена неймовірних фактів, які справді мали місце - у школі, на спортивному майданчику чи в повсякденному житті. Справжня скарбниця для кожного, хто хоче здивувати своїх друзів!

     "1000 загадкових феноменів". У цій книзі  зібрані найзагадковіші історії від давніх часів до наших днів. Ви дізнаєтеся про дивовижні зцілення, магію і відьом, духів та вампірів, прибульців з космосу та інші не менш цікаві факти, здогадки і гіпотези.

     "1000 чудес світу тварин". Відповіді на дивовижні та неймовірні запитання про життя тварин ви знайдете у цій книзі. Дізнаєтесь усе про цей незвичайний світ, мешканці якого вміють плакати, можуть бути "ледарями" і "трудоголіками" і навіть здатні кататися на "водних лижах". Які тварини бережуть свій манікюр? Хто із звірів уміє дружньо всміхатися? Кому з них доводиться вступати у бій із власними дітьми? Навіщо носорогам грязьові ванни? Прочитавши цю надзвичайно захопливу книжку, ви матимете відповіді на ці та багато інших запитань. 

     Цікавого знайомства із книгами серії "1000"!

                                                              Підземна Україна. 

      Запрошуємо на знайомство із ще однією печерою України. Це печера Озерна.  Її вважають наймальовничішою на Тернопіллі. Крізь вертикальний вхід на дні великої карстової лійки, завглибшки 18 м, відкривається більш ніж 130–кілометровий лабіринт Блакитних Озер. Між іншим, це ще одна назва печери - Блакитні Озера.
     Ця печера єдина на Поділлі, що має підземні озера. Їхні плеса займають приблизно третину загальної підземної площі. Для проходження більшості озерних печер не потрібне вертикальне (альпіністське) спорядження, але знадобиться спеціальне спорядження, щоб подолати водні перепони.
     Печеру Озерну відкрили місцеві жителі в 40-х роках ХХ ст., але і досі вона досліджується вченими. У печері було виявлено ікла, хребці та кінцівки тварин, яким, ймовірно, 25-100 тисяч років.
      До речі, періодично Озерна затоплюється. Вона належить до числа найбільших печер у всьому світі.

      Вітання, юні книголюби! Сьогодні у "літературній каруселі" дуже цікава та відповідальна  книжка із серії  "Порадник підлітка". Не секрет, що багато хто з вас уже замислювався над тим, яка справа йому до душі, ким хоче стати в майбутньому та яку професію собі обрати в самостійному дорослому житті. Тож пропонуємо почитати-познайомитися із книжкою Агнєшки Троян-Яскот  "Як стати кимось". 

    Як вибрати найкращу професію? Що робити, коли не знаєш, чим хочеш займатися? Як відкрити у собі таланти? Ця книга розповість, як йти до своєї мрії. Познайомить з найцікавішими професіями та історіями відомих людей, які довели: все неодмінно вийде, головне, сильно того прагнути! Читай, пробуй і будуй своє майбутнє!

      Отримувати подарунки завжди дуже приємно. Особливо, коли ці  подарунки зовсім неочікувані. Та про все по порядку. 

     Нещодавно Тернопільське "Видавництво Богдан" проводило розіграш трьох книг на вибір, що вийшли друком у 2024 році.  Звичайно, ми взяли участь і дитячій бібліотеці пощастило стати переможцем цього розіграшу. В результаті ми одержали в подарунок 3 книги, за що дуже вдячні "Видавництву Богдан".

 

     А вчора до нас завітав наш юний користувач Даниїл Салуян  та подарував бібліотеці  книги українською та польською мовою. Щиро дякуємо Тобі, Даниїле, за такий гарний презент.

     

                                                             Підземна Україна
     Сьогодні ми будемо знайомитися із печерою Угринська. Вона була відкрита майже випадково. На горі неподалік від села Угринь добували гіпс на борошно для будівельних робіт. Одно разу робітники в гіпсовій породі пробили невеличкий отвір, але не стали його розширювати. Але ним зацікавився вчитель місцевої школи, який у 1934 році самотужки його розкопав й побачив великий підземний зал, який нині служить входом до печери.
     Ще 2 роки її ходи розчищали, але вже з 1935 в Угринській почали проводити офіційні екскурсії за платними квитками, а для відгуків туристів навіть завели спеціальну книгу. Спершу відома частина печери була невеликою — лише 428 метрів, але пізніше спелеологи розвідали нові ходи й відкрили так званий Північний район, що складається переважно з тісних лазів.
     Найбільший зал Угринської печери зветься Вестибюлем й має площу приблизно у 100 квадратних метрів — тобто він доволі тісний, як й всі інші зали. Галереї, з поміж яких найбільша Бригантина, видовжені й невисокі. В західному та північному районі можна побачити гіпсові кристали. Наразі загальна довжина печери складає трішки більше 2 км. Відвідати її можна й самостійно, але без відповідного досвіду в деяких районах може бути небезпечно.