Мудрість пера Дмитра Білоуса 

                                          (літературна валіза)

     Дмитро Білоус – поет, перекладач, громадський діяч, літературний критик.

Він був десятою дитиною в родині Ганни Давидівни та Григорія Миколайовича Білоусів. Прикметно, що саме в сім’ї у Дмитра зародилась любов до літератури й мови – його батько грав на сільській сцені, а старший брат Олекса писав вірші.Тож Дмитро Білоус вступив на філологічний факультет Харківського університету. 

     Дебютував Д. Білоус як письменник-сатирик. Але трохи згодом поет починає писати і для дітей. Його книги цікаві для дітей різного віку і різного часу, це «Пташині голоси» (1956), «Упертий Гриць» та «Про чотириногих, рогатих і безрогих» (1959), «Лікарня в зоопарку» (1962), «Турботливі друзі» (1970), «Сад на Лисій горі» (1972), «Веселий Кут», «Гриць Гачок» та інші.

1959 року Дмитро Білоус поїхав у відрядження до Болгарії, звідки й почалась його перекладацька діяльність. Там він займався вивченням болгарської мови та літератури, що згодом вплинуло на його переклади – завдяки Д. Білоусу  вийшли друком збірки таких болгарських поетів, як Іван Базов, Георгій Джагаров, Дмитро Методієв, Ангела Тодорова, Ніно Ніколова та інші. За якісний переклад і популяризацію болгарської літератури 1966 року болгарський уряд нагородив Д. Білоуса орденом Кирила і Мефодія І ступеня та найвищою державною відзнакою «Мадарський вершник» І ступеня.

Окрім болгарської, Дмитро Білоус перекладав також з білоруської, польської, литовської, вірменської, азербайджанської мов. У 1976 році перекладач став Лауреатом премії імені Максима Рильського у галузі літературного перекладу.

     Ось декілька цікавих фактів про Дмитра Білоуса:

 * Свої перші вірші написав у 10 років.

 * Дитинство Дмитра Білоуса було щасливим, хоча жила багатодітна сім’я бідно. Дмитро завжди допомагав батькові по господарству: пас корову, ходив до лісу по гриби та ягоди, порався на городі. Щоб чимось зайнятись  холодними зимами, діти складали вірші, пісні, вигадували цілі спектаклі, у яких розігрували сцени з власного життя та життя односельців.

 * На філологічному факультеті Харківського університету однокурсниками Д. Білоуса були такі майбутні видатні письменники, як Олесь Гончар і Григорій Тютюнник;

 * З березня 1994 року Д. Білоус – Член-кореспондент Академії педагогічних наук України;

 * Письменник залишив спогади про П. Тичину, М. Рильського, Остапа Вишню, П. Панча, В. Сосюру, Григорія Тютюнника, С. Олійника, В. Ткаченко, Б. Тена.

 * Найвідоміші його збірки «Диво калинове» і «Чари барвінкові», що містять вірші про мову та любов до рідного слова.