День мережива. Витончене мистецтво крізь століття.

                                        Незвичайні свята
          Чи замислювалися ви коли-небудь, як з’явилося мереживо — цей витвір ніжності й точності, який прикрашає одяг, інтер’єри та навіть історію мистецтва? Щороку 7 вересня світ відзначає День мережива — свято, присвячене дивовижному ремеслу, що бере початок ще з кінця XV століття. 

     Перші зразки мережива з’явилися в Італії, де їх виготовляли вручну з лляної нитки. Згодом у хід пішли й інші матеріали: шовкові, золоті та срібні нитки, а в XIX столітті — бавовна. Найбільш вишукані вироби створювалися за допомогою голки або бобін — спеціальних дерев’яних паличок. Мереживо часто носило ім’я міста чи регіону, де його виготовили: Венеція, Брюгге, Алансон, Шантильї — ці назви досі звучать як символи елегантності.
            Звідки ж прийшло перше мереживо?
    Питання залишається відкритим. Італійці посилаються на заповіт родини Сфорца 1493 року як перше письмове свідчення. Фламандці ж наводять ще давніший доказ — зображення священика з мереживною альбою на картині Ганса Мемлінга (близько 1485 року). Але історики застерігають: мереживо — не винахід, а еволюція. Воно виросло з вишивки, ткацтва та плетіння, і тому точне "місце народження" встановити майже неможливо.
            Цікаві факти про мереживо та його свято
    Символ високого статусу: У Середньовіччі та епоху Відродження ручне мереживо було неймовірно дорогим. Його носили лише королі, вища аристократія та найвище духовенство. Ціна на деякі вироби перевищувала вартість цілих маєтків. 
     Заборона на розкіш: Через шалену вартість мережива європейські монархи (наприклад, у Франції та Англії) видавали спеціальні закони проти розкоші (sumptuary laws). Вони обмежували використання мережива в одязі звичайних громадян, щоб захистити скарбницю від вивезення грошей за кордон (зокрема до Фландрії та Італії).
     Мереживо як шпигунський інструмент: За часів династії Тюдорів або в епоху плащів і шпаг жорсткі коміри-«жернова» з мережива допомагали тримати поставу, але також служили сховагідними місцями для таємних записок або отрути. А в часи війн мереживними хустирками іноді передавали зашифровані знаки.
      Чоловіча мода: Першими масово носити мережива на комірах і манжетах почали чоловіки-аристократи. Лише згодом, у XVIII–XIX століттях, воно перейшло переважно до жіночого гардероба.
      Мистецтво ручної праці: Справжнє коклюшкове або голкове мереживо потребує тижнів, а іноді й місяців кропіткої роботи. Майстрині працювали при мінімальному освітленні, щоб зберегти нитки, через що часто сліпли вже в молодому віці.