День читання книг
Незвичайні свята
Міжнародний день читання книг відзначається щороку 6 вересня.
Головна мета свята
Заохочувати дорослих та дітей до регулярного читання.
Популяризувати любов до друкованої та цифрової літератури.
Нагадати про користь книг для розвитку та відпочинку.
Головна мета свята
Заохочувати дорослих та дітей до регулярного читання.
Популяризувати любов до друкованої та цифрової літератури.
Нагадати про користь книг для розвитку та відпочинку.
Цікаві факти про читання
Зниження стресу: Читання всього протягом 6 хвилин здатне знизити рівень стресу на 68%.
Користь для мозку: Регулярне гортання сторінок покращує пам'ять, розвиває уяву та збагачує словниковий запас.
Звичка: Приділяючи всього 20 хвилин на день читанню, за рік можна прочитати близько 12 книжок.
Сьогодні чудовий привід зупинитися хоча б на кілька хвилин, зайти у бібліотеку, вибрати книгу і відкрити її, як це роблять наші юні користувачі.
Адже читання — це не просто спосіб провести вільний час. Це подорож у нові світи, знайомство з дивовижними героями, можливість пережити безліч історій і водночас краще зрозуміти себе та інших.
Книга може подарувати натхнення, підтримати у складну хвилину, навчити нового або просто подарувати затишок.
Нехай сьогодні у кожного знайдеться час для кількох сторінок улюбленої книги. А якщо давно відкладали читання — можливо, саме сьогодні час повернутися до нього.
Читайте, мрійте, відкривайте нове!
А яка книга зараз лежить на вашій тумбочці?
----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
День мережива. Витончене мистецтво крізь століття Незвичайні свята
Чи замислювалися ви коли-небудь, як з’явилося мереживо — цей витвір ніжності й точності, який прикрашає одяг, інтер’єри та навіть історію мистецтва? Щороку 7 вересня світ відзначає День мережива — свято, присвячене дивовижному ремеслу, що бере початок ще з кінця XV століття.
Перші зразки мережива з’явилися в Італії, де їх виготовляли вручну з лляної нитки. Згодом у хід пішли й інші матеріали: шовкові, золоті та срібні нитки, а в XIX столітті — бавовна. Найбільш вишукані вироби створювалися за допомогою голки або бобін — спеціальних дерев’яних паличок. Мереживо часто носило ім’я міста чи регіону, де його виготовили: Венеція, Брюгге, Алансон, Шантильї — ці назви досі звучать як символи елегантності.
Звідки ж прийшло перше мереживо?
Питання залишається відкритим. Італійці посилаються на заповіт родини Сфорца 1493 року як перше письмове свідчення. Фламандці ж наводять ще давніший доказ — зображення священика з мереживною альбою на картині Ганса Мемлінга (близько 1485 року). Але історики застерігають: мереживо — не винахід, а еволюція. Воно виросло з вишивки, ткацтва та плетіння, і тому точне "місце народження" встановити майже неможливо.
Цікаві факти про мереживо та його свято
Символ високого статусу: У Середньовіччі та епоху Відродження ручне мереживо було неймовірно дорогим. Його носили лише королі, вища аристократія та найвище духовенство. Ціна на деякі вироби перевищувала вартість цілих маєтків.
Заборона на розкіш: Через шалену вартість мережива європейські монархи (наприклад, у Франції та Англії) видавали спеціальні закони проти розкоші (sumptuary laws). Вони обмежували використання мережива в одязі звичайних громадян, щоб захистити скарбницю від вивезення грошей за кордон (зокрема до Фландрії та Італії).
Мереживо як шпигунський інструмент: За часів династії Тюдорів або в епоху плащів і шпаг жорсткі коміри-«жернова» з мережива допомагали тримати поставу, але також служили сховагідними місцями для таємних записок або отрути. А в часи війн мереживними хустирками іноді передавали зашифровані знаки.
Чоловіча мода: Першими масово носити мережива на комірах і манжетах почали чоловіки-аристократи. Лише згодом, у XVIII–XIX століттях, воно перейшло переважно до жіночого гардероба.
Мистецтво ручної праці: Справжнє коклюшкове або голкове мереживо потребує тижнів, а іноді й місяців кропіткої роботи. Майстрині працювали при мінімальному освітленні, щоб зберегти нитки, через що часто сліпли вже в молодому віці.
Звідки ж прийшло перше мереживо?
Питання залишається відкритим. Італійці посилаються на заповіт родини Сфорца 1493 року як перше письмове свідчення. Фламандці ж наводять ще давніший доказ — зображення священика з мереживною альбою на картині Ганса Мемлінга (близько 1485 року). Але історики застерігають: мереживо — не винахід, а еволюція. Воно виросло з вишивки, ткацтва та плетіння, і тому точне "місце народження" встановити майже неможливо.
Цікаві факти про мереживо та його свято
Символ високого статусу: У Середньовіччі та епоху Відродження ручне мереживо було неймовірно дорогим. Його носили лише королі, вища аристократія та найвище духовенство. Ціна на деякі вироби перевищувала вартість цілих маєтків.
Заборона на розкіш: Через шалену вартість мережива європейські монархи (наприклад, у Франції та Англії) видавали спеціальні закони проти розкоші (sumptuary laws). Вони обмежували використання мережива в одязі звичайних громадян, щоб захистити скарбницю від вивезення грошей за кордон (зокрема до Фландрії та Італії).
Мереживо як шпигунський інструмент: За часів династії Тюдорів або в епоху плащів і шпаг жорсткі коміри-«жернова» з мережива допомагали тримати поставу, але також служили сховагідними місцями для таємних записок або отрути. А в часи війн мереживними хустирками іноді передавали зашифровані знаки.
Чоловіча мода: Першими масово носити мережива на комірах і манжетах почали чоловіки-аристократи. Лише згодом, у XVIII–XIX століттях, воно перейшло переважно до жіночого гардероба.
Мистецтво ручної праці: Справжнє коклюшкове або голкове мереживо потребує тижнів, а іноді й місяців кропіткої роботи. Майстрині працювали при мінімальному освітленні, щоб зберегти нитки, через що часто сліпли вже в молодому віці.
Немає коментарів:
Дописати коментар