Іван Франко: цікаві факти 

Геніальні люди народжуються нечасто. Вони немов цвіт людства, спалах сліпучого світла духовності серед мороку наскрізь матеріальної буденності. Нація, котрій Бог дарує хоча б одну таку людину, почувається відзначеною, нагородженою.

По-різному, правда, складалися долі талановитих людей. Часто суспільство не тільки не шанувало, не берегло їх, але просто не розуміло, не сприймало, і, навіть, переслідувало. Та, як би там не було, врешті, скоріше чи пізніше, видатні люди удостоювалися належної пошани. Їм ставили пам’ятники, про них писали книги, ними гордилися. І чим вища культура нації, тим дбайливіше вона оберігає все, що пов’язане з цими людьми.

Сьогодні мова піде про того, кого, здавалося б, усі знають і пам’ятають – про Івана Франка.

Сьогодні Україна зустрічає ще один день народження свого славного сина, невтомного борця за справедливість, за світлу долю рідного народу – Івана Яковича Франка, нашого земляка. Цього року виповнюється 168 років від дня народження великого літератора. Слово поета – живе і діяльне. Воно і в ХІХ, і в ХХ і в нинішньому ХХІ столітті піднімає дух української нації, веде до найсвітліших вершин краси і духовності, утвердження і розвитку українського народу, у величне царство рідної мови та класичної літератури.

Визначним є те, що цей Титан Духу на початку ХХ-го століття побував у нашому рідному місті, зі сцени Народного Дому (який тоді знаходився по вулиці Шашкевича) читав свого «Мойсея».

Майже усі відомі критики і класики слов’янських народів ХІХ і ХХ століть досліджували творчість і писали твори про Івана Франка. Та сам Франко написав стільки, скільки, мабуть, написали всі українські літератори до початку ХХ століття. Його праці забагато для безсмертя однієї людини, тому його трудом обессмертився наш народ.