Ця солодко-соковита ягода-гарбузина
       Важко знайти людину, яка б не любила такий солодкий та надзвичайно соковитий фрукт, як кавун. Хоча дехто вважають його ягодою, а насправді, кавун – окремий тип плоду, що називається гарбузиною. Але ж це не змінює всенародної любові до кавунів. Тому зовсім не дивною є ідея святкування Всесвітнього дня кавуна (Watermelon Day), який припадає на 3 серпня. Ця дата також є невипадковою, адже саме тоді спостерігається пік збирання врожаю цього плоду. Всесвітній день кавуна – подія не офіційна, але популярна надзвичайно, як і самі кавуни.
                   Як виникла ідея відзначати Всесвітній день кавуна?
     Достеменні дані про впровадження цього свята невідомі. Проте загальновизнаним є факт, що Всесвітній день кавуна почали відзначати американці. У Сполучених Штатах без цієї ягоди не обходиться жодна літня вечірка та пікнік. Неймовірний солодкий смак, свіжа соковитість та низька калорійність зробили кавун найулюбленішою ягодою для більшості населення Землі. Тому не дивно, що він заслуговує на свій власний всесвітній день.
                                    Походження кавуна
     Батьківщиною цієї диво-ягоди офіційно вважається Південна Африка. З давніх-давен кавун вирощували на території Південно-Африканської Республіки, Намібії, Ботсвани тощо. Пращуром цієї культури вважається колоциніт та диня тсама, яка доволі часто зустрічається в пустелі Калахарі, розташованій в центральній частині Південної Африки. Диня тсама і сьогодні виконує важливу роль – втамовує спрагу бушменів.
Останні генетичні дослідження, датовані 2021-м роком, свідчать про те, що кавун є вихідцем не Південної Африки, а її північно-східної частини. А дикий предок ягоди росте в Судані.
                                      Кавун у Стародавньому Світі
      Вирощування кавунів як культурної рослини почали ще стародавні єгиптяни. Доказами популярності цієї рослини є насіння кавунів, знайдені в будівлях епохи 12-ї династії, що правила в Стародавньому Єгипті ще у 20 столітті до нашої ери. Кавуни клали до гробниць фараонів, оскільки вони символізували собою добробут та джерело продуктів харчування в загробному світі. До слова, насіння цієї ягоди було знайдено в усипальниці фараона Тутанхамона.
      Кавунами розмальовані стіни єгипетських гробниць, а лікувальні рецепти з цим складником записані на стародавніх папірусах. В ДНК кавунового насіння, знайденого в усипальні династії Нового царства, яке потрапило туди понад 3 000 років тому, було виявлено дві мутації. В одній був відсутній ген, відповідальний за червоний пігмент, в другій – за наявність кукурбітацинів, що дають гіркий присмак. За своїм генетичним складом окультурені кавуни найближчі до кордофанських кавунів, що мають соковитий, проте не рожевий, а білий м’якуш (cordophanus). Сьогодні подібну культуру вирощують в Судані. Це свідчить про те, що культура поширювалася на північ у вздовж берегів Ніла, поступово її властивості покращувалися, в тому числі і зміна кольору м’якуша на рожевий.
      В Стародавньому Єгипті було чимало легенд та міфів, присвячених цій соковитій культурі. В одній з таких легенд йдеться про те, що кавун з’явився з чоловічого насіння, яке розкидав бог Сет в надії звабити богиню Ісіду.
Згадується ця ягода і в поезії Вергілія, а це свідчить про те, що давні римляни також вирощували цю ягоду. У Римі полюбляли споживати кавун у свіжому та в засоленому вигляді, також римляни нерідко ласували кавуновим медом.
     У 5 столітті кавун «перекочував» до Азії, де мешканці Китаю прозвали його «динею із Заходу». Там і почалися перші святкування, присвячені кавунам. Для арабів кавуни були дуже важливою стравою, оскільки вони вважали, що ягода очищає тіло від шлаків та хвороб при умові, якщо вживати її перед кожним прийомом їжі.
                                                Кавун у Європі
     У середньовічну Європу ця культура потрапила завдяки хрестовим походам, що неодноразово проводилися у той час. Англійці почали вирощувати кавуни на початку 17 століття. Однак через те, що природні умови Англії не відповідали вимогам цієї теплолюбної культури, вирощувати їх доводилося в парниках та теплицях.
     В Україну, аж до другої половини 17 століття, кавуни завозилися з південних країн. Їх не споживали у сирому вигляді, а готували з них різні страви з прянощами. Сьогодні кавуни вирощуються не лише на півдні країни, а практично  всюди.